Народні депутати-аграрники та урядовці намагаються приборкати «стихію» і спрямувати її в русло підтримки товаровиробника
Валовий збір ранніх зернових сягнув 35 мільйонів 600 тисяч тонн, поінформував, перебуваючи днями на Черкащині, Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах. У морських портах держави вже почалося відвантаження хліба, проданого на експорт. Зокрема, 70 тисяч тонн пшениці незабаром прийме Японія. Готується також до відправлення суховантажне судно з Бразилії. І все ж, зазначив глава уряду, незважаючи на те, що Україна торік ввійшла у шістку найпотужніших світових експортерів зерна, а нинішнього року, за прогнозами експертів, займе місце у п’ятірці, левова частка багатомільйонного врожаю залишиться у засіках Батьківщини.
Щоб пом’якшити негативні наслідки «катастрофічного» перевиробництва збіжжя, уряд у пожежному порядку почав застосовувати «знеболюючі» заходи. Хоча не можна не дорікнути урядовцям у тому, що це «оздоровлення» можна було розпочати ще торік.
Тепер уряд пропонує робити заставні закупівлі вирощеного врожаю терміном на 8 місяців. Що особливо важливо — 50 відсотків ринкової вартості прийнятого в заставу хліба повертається товаровиробникові відразу. За зберігання зерна на елеваторах та хлібоприймальних підприємствах держава розплачуватиметься з їхніми власниками сама. Ті організації, котрі беруть кредити на закупівлю зерна під заставу, також матимуть підтримку. Банківські відсотки за позичку будуть сплачуватися з державного бюджету, повідомив Анатолій Кінах.
Та все ж, попри ці та інші рятувальні заходи, повінь українського зерна, поповнена восени кукурудзяними річками, загрожує знести ще не зміцнілу будівлю реформованих господарств. Це добре розуміє уряд. Тому погодився на пропозицію профільного комітету Верховної Ради та щойно створеної фракції «Аграрники України» стосовно спільних пошуків виходу з цієї ситуації. Один з ініціаторів проведення спільного засідання депутатів з урядовцями, народний депутат України Сергій Терещук переконаний:
— Заставні закупівлі зерна в обсязі 0,8 мільйона тонн не зроблять погоди на ринку зерна. Тому при затвердженні Державного бюджету на наступний рік ми повинні відстояти системний підхід до вже перезрілої проблеми. А саме —необхідно закласти кошти для формування інтервенційного фонду зерна, заставної закупівлі, насіннєвого страхового фонду, фінансування селекції і насінництва зернових культур та на інші пріоритетні напрямки.
Крім того, без зміни структури посівних площ Україні не витягти аграрного воза. Тобто давно пора відмовитися від тотального культивування монокультури — пшениці, переорієнтуватися на виробництво високотехнологічних фаворитів світового ринку: сої, гороху, ріпаку, кукурудзи. Збалансувати співвідношення пшениці з білковими лідерами світового товаровировиробництва можливо сьогодні з допомогою державних важелів.
