У  своєму листі до редакції одинадцять рівнян порушують проблему будівництва газової заправки неподалік їхнього будинку №14 по вулиці Черняка. Це, на їх думку, погіршить і так складну екологічну ситуацію. Вони просять посприяти забороні заправки на цьому місці, а також повідомити про цю проблему народному депутату від Рівного.

Хочу відразу застерегти авторів листа, що заборонити будь-що не в компетенції газети. Ми можемо лише порушити проблему, привернути до неї увагу громадськості. Але сподіваємося, що народний депутат України з Рівного Юрій Ширко, який до цього обіймав посаду заступника начальника Державного управління екології та природних ресурсів у Рівненській області, прочитавши цю публікацію, висловить свою точку зору з порушеної його виборцями проблеми. Тим паче що його колишній колега начальник Рівненської міської екологічної інспекції Д. Місюра ще 31 жовтня 2001 року поставив свій підпис під висновками про вибір земельної ділянки для будівництва автозаправної станції з комплексом сервісного обслуговування автомобілів по вулиці Гагаріна, 39 у Рівному, зумовивши низку конкретних вимог з дотримання екологічної безпеки (у висновках вони всі перераховані) і попередньо, як він зазначає у документі, погодивши це питання з вищою обласною інстанцією. Своє «добро» на вибір місця для АЗС, яка відпускатиме бензин, а не газ, як про це пишуть автори листа, дали також начальник Рівненського міського управління земельних ресурсів М. Петров, начальник управління містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому А. Храбан, в. о. головного державного санітарного лікаря Рівного Ю. Ромець. Ці служби також не заперечували, щоб було надано в оренду земельну ділянку під АЗС.

Саме погодження усіх цих служб, за словами міського голови Рівного Віктора Чайки, стало підставою для того, щоб міська рада 28 лютого 2002 року прийняла рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки для будівництва АЗС з комплексом сервісного обслуговування автомобілів дочірньому підприємству «Оптіма-770-р» ТзОВ, «Севен-Севенті-Петроліум» та про надання її в оренду строком на сорок дев’ять років.

А тепер про витоки конфлікту. Ще у 1986 році рівненському заводу «Газотрон» за рахунок земель колгоспу «Зірка» виділили 6,4 гектара під будівництво виробничих об’єктів, про що є відповідне рішення Рівненського облвиконкому та розпорядження Ради Міністрів УРСР. Щоправда, частину виділеної площі —2,4 гектара — підприємство не використало, і ось уже півтора десятка років з тильного боку «Газотрону» — пустир, на який змушений сиротливо споглядати хіба що пам’ятник Леніну, який після відомих у нашій державі подій з видного місця газотронівці перемістили на задвірки. Рівняни, проходячи чи проїжджаючи повз це заросле бур’янами місце, лише скрушно хитають головою: пейзаж неприємний, тим паче, що останнім часом сюди хтось унадився вивозити будівельний мотлох, економлячи на відстанях до міського сміттєзвалища. А вночі повз пустир можуть пройти лише сміливці...

Новий пустир — це не лише землі «Газотрону», а й міста. Щоправда, міська влада на своїй землі дозволила спорудити церкву — місце підходяще, на узвишші. Вже й побудували невеличку капличку. Тож у рівнян зажевріла надія, що цю ділянку буде упорядковано. А ось «Газотрон», який внаслідок конверсійних процесів переживає не кращі часи і, схоже, будуватися не збирається, інакше розпорядився своїми 2,4 гектара: вийшов з клопотанням до міської влади Рівного про передачу їх в оренду з правом викупу дочірньому підприємству «Оптіма-770-р». Про те, як міська влада відреагувала на це клопотання, ви вже знаєте.

Не будемо передавати вуличні байки про інтереси та зацікавленість окремих посадових осіб у розвитку такого прибуткового бізнесу, як торгівля нафтопродуктами. Бо, як кажуть, якщо не довів достеменно і не зловив за руку, то й нема чого на людей наклеп зводити. Але те, що перспектива АЗС на вже згаданих гектарах не примарна, а реальна, — без сумніву. Але її по-різному сприймають люди. Одні, як, скажімо, автори листа, проти такого сусідства. І їх можна зрозуміти: ми вже мали стільки випадків екологічних лих і катастроф, що люди справедливо хочуть відмежуватися від них. Тож цілком природно, що їх краще задовольняло б сусідство якогось сквера чи парку, де можна сховатись у спеку, погуляти з дітьми. До слова, мікрорайон Рівного, про який ідеться, на них не багатий.

Але є й інша точка зору про будівництво АЗС з комплексом сервісного обслуговування автомобілів. Скажімо, члени гаражного кооперативу «Нива», з якими розмовляла, кажуть, що таке сусідство дуже зручне. До слова, у «Ниві» — до тисячі боксів.

Поцікавилась і думкою директора ДП «Оптіма-770-р» Олександра Шиляєва.

— Це не що інше, як витівки конкурентів, — вважає він. — Адже конкуренція у цьому бізнесі, самі розумієте, надто жорстка. Можливо, це місце вподобали інші... Нас почали звинувачувати в гріхах, яких ми не скоювали, і навіть у вивезенні на нашу ділянку сміття, хоча я й не раз звертався в комунальні служби з цієї проблеми. Щодо екології, то наші заправки (а їх в області дванадцять, в Україні — більш як п’ятсот) відповідають усім європейським вимогам та стандартам екологічної безпеки. Зокрема, місткості для зберігання пального — двостінні та укладаються в бетонні ізольовані короби. На АЗС ми встановлюємо шведські пально-роздавальні колонки, які поглинають випари бензину. До того ж ми дамо роботу тридцяти особам. І ще хотілося б апелювати до авторів листа: що в тому поганого, що ми вклали мільйони гривень у розвиток Рівненщини, сплачуємо величезні суми до Пенсійного фонду, податки, беремо участь у благодійних акціях, зокрема, допомагаємо нашим майбутнім сусідам у спорудженні храму в Рівному.

Рівне.