У село Зоря Рівненського району мене покликала проблема, яка, за словами генерального директора склозаводу «Консьюмерс-Скло-Зоря» Станіслава Савінського, постійно турбує їхнє підприємство...
Нагадаю, що це порівняно молоде підприємство — одне з найкращих у скляній галузі України і за технологічною оснащеністю, і за якістю склотари, лідер за рівнем експорту продукції з прозорого скла у Росію. З ним охоче співпрацюють відомі вітчизняні та зарубіжні товаровиробники, бо воно випускає елітну, якісну склотару.
Але повернімося до проблеми, яку виклав Станіслав Савінський:
— 15 липня ми одержали телефонограму, в якій Клеванська виробнича дільниця Рівненського району електричних мереж (виробничий підрозділ ВАТ «AES Рівнеенерго») попередила про те, що 16 липня з 16-ї до 17-ї години у зв’язку з ремонтними роботами можливе відключення нашого заводу від постачання електроенергії. Насправді ж енергетики проводили не ремонт ліній електропередач, як попереджали, а заміну трансформаторів струму на інші, з меншим коефіцієнтом трансформації, які не забезпечують надійного електропостачання нашого підприємства, не повідомивши нас про це. А вже о 6-й годині 20 хвилин 17 липня проведені енергетиками «інновації» призвели до аварійної ситуації на нашому підприємстві. Виробництво було знеструмлене, погоріло обладнання на компресорній та прилади, які контролюють процеси у скловарній печі, і відтак вона вийшла з ладу (а в печі близько чотирьохсот тонн розплавленого скла), розпрограмувалося багато електронних систем. Фахівці заводу змушені були звернутися по допомогу до виробника обладнання — німецької фірми, яка здійснює також сервісне його обслуговування, і через модем відновлювали програмне забезпечення, що, звичайно, влетіло в копієчку. А загалом така передаварійна ситуація стала «Консьюмерс-Скло-Зорі» у 46 тисяч гривень збитків.
— Чи повідомляли про це енергопостачальників? —запитую в генерального директора.
— Звичайно. Але доки на це реагували, 23 липня ситуація повторилася. І знову підприємство зазнало збитків на суму 11 тисяч гривень, — каже керівник. —Ситуація й надалі залишалася непрогнозованою. А ви самі розумієте, що якщо вийде з ладу скловарна піч (а вона коштує сім мільйонів доларів), то можемо назавжди втратити завод. І тут, повірте, жодного перебільшення. Цей їхній експеримент дорого коштував заводу, стресу зазнало і обладнання, і трудовий колектив — а перед нами, як завжди, ніхто навіть не вибачився. Тільки 24 липня енергетики визнали свою помилку і встановили назад демонтоване обладнання.
— Зрештою, у вас має бути автономне джерело енергопостачання, яке дасть можливість контролювати ситуацію.
— Справді, у нас є багаторівнева система енергозабезпечення, дизель-генератор, яка у разі відключення електроенергії за секунду-півтори відновлює електропостачання, якого достатньо лише для того, щоб утримувати піч від аварії, але не підтримувати виробництво. Простої такого виробництва, як наше, не можна допустити, бо в нас безперервний цикл, та й завдають вони збитків не лише нам, виробникам, а й державі, бо вона недоодержує кошти у вигляді податків.
— Як мені відомо, всі склозаводи в Україні віднесено до першої категорії споживачів, чим їм гарантоване безперебійне постачання електроенергії. Навіть той колишній маленький склозавод, який належав агрофірмі «Зоря» і на місці якого побудований «Консьюмерс-Скло-Зоря», теж мав першу категорію. То чому в такого скляного велета, як ваш, друга категорія? — цікавлюся у генерального директора заводу.
— Підприємство наше молоде, будувалося на кошти інвестора. Тож коли зайшла мова про пуск його в дію, тодішня державна акціонерна енергопостачальна компанія «Рівнеобленерго» висунула до нас низку вимог, зокрема щодо будівництва власних резервних джерел енергозабезпечення, що ми і зробили. А також, так би мовити, сприяти будівництву двадцяти п’яти кілометрів державної високовольтної лінії електропередач.
На такі колосальні витрати інвестор не погодився —інакше не вистачило б коштів для завершення будівництва заводу. Та й такої потреби у її будівництві для нас не було, бо наш завод використовував би лише десяту частину потужностей цієї високовольтної лінії. Як наслідок — наше підприємство віднесли до другої категорії споживачів. Пригадую, як саме тоді, підтримавши нас, виробників, проявив розважливість і державний підхід до вирішення проблеми голова Рівненської облдержадміністрації Микола Сорока. Він реально оцінив всі плюси для області від діяльності підприємства: це і податки до бюджету, і нові робочі місця для мешканців області. Та й для енергопостачальників ми вигідні клієнти: щомісяця використовуємо електроенергії більш як на півмільйона гривень, причому всі розрахунки здійснюємо вчасно, як і передбачено угодою.
— А чи не могли б ви домогтися відшкодування завданих збитків?
— У тому-то й справа, що угодою, яку ми підписали з постачальниками електроенергії, не передбачено їх відповідальності перед споживачем. Ми, було, намагалися наполягти на такому пункті, але нам чітко дали зрозуміти: мовляв, не влаштовує така угода, шукайте іншого постачальника. А його, іншого, нема —в областях такі компанії є монополістами і цим користуються. Тому я хочу, щоб мене зрозуміли правильно: проблему, яку я сьогодні порушив, слід розв’язувати на рівні Кабміну, а не області. Я так розумію: наша країна будує ринкові відносини, тож, вважаю, недбалість і безвідповідальність не слід ховати за поняттям «категорія споживачів». Треба перевести відносини між постачальниками енергії та споживачами в рамки договірних зобов’язань на зразок заплатив за електроенергію, себто послугу — можеш розраховувати на якісний сервіс. Cкажімо, якби наше підприємство чи будь-який інший виробник поставили браковану продукцію, то змушені були б сплатити чималі штрафи. Електроенергія — той самий товар, то чому б такі умови не застосувати і до енергопостачальних компаній?
