Проблема водопостачання залишається для Криму однією з найважливіших. Раніше материк забезпечував 85 відсотків потреб півострова в прісній воді, яка сюди надходила із Дніпра Північно-Кримським каналом і використовувалася здебільшого в сільському господарстві. Після анексії Росією частини території України роботу каналу на півострові повністю припинено. Країна-агресор не забарилася звинуватити Київ в екоциді. Проблему водопостачання частково вдалося розв’язати, перекинувши воду із кримської річки Біюк-Карасу в канал. Живильну вологу намагаються добувати тут також з артезіанських свердловин.
Їхнє безсистемне буріння в північних регіонах півострова вже призвело до підвищення мінералізації підземних вод. Екологи не раз попереджали місцеву владу про те, що порожнечі, які утворюються внаслідок викачування прісної води, миттєво заповнюватимуться морською. Нові свердловини загрожують масштабним екологічним лихом.
У Красноперекопську, за результатами спостережень, і раніше мінералізація була збільшена в 2,5 разу, нині якість прісної води в підземних природних резервуарах продовжує погіршуватися. Ухвалено рішення, що геологорозвідка і видобуток води з підземних джерел Криму обсягом до 500 кубометрів на добу ліцензуватиме так зване міністерство екології та природних ресурсів.
Водокористувачі з обсягом видобутку понад 500 кубометрів підпадають під федеральне законодавство країни-агресора. До таких належать комунальні підприємства і сільгоспвиробники, які експлуатують власні свердловини.
Вода для технологічних потреб необхідна й велетам хімічної промисловості півострова — підприємствам «Кримський Титан» і «Кримський содовий завод». Їхнє водоспоживання становить, відповідно, 49 і 19 тисяч кубометрів на добу. І основні потреби вони закривали саме завдяки Північно-Кримському каналу. Пробурені торік 11 свердловин погоди для цих підприємств не роблять. А викачування такої кількості води з-під землі просто згубне і загрожує перетворити північну, та й західну частини Кримського півострова на пустелю.
Крим.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
