Григорія Сковороду (1722—1794) наш художник спробував подати у вигляді птаха — жайворонка чи «пташки жовтобокої», яку філософ оспівав у своєму вірші. Портрет цей не зовсім схожий на ту особу, котра намальована на 500-гривневій купюрі. Втім, філософ і гроші — окрема тема. Хоч Сковороду й вважали таким собі босим диваком у латаній свиті — він насправді не цурався розкоші, любив добре токайське вино, гаванські сигари і сир пармезан. Усе це чимало коштувало, але Григорій Савич принципово не мав у кишені грошей, а свої сигари, вино і пармезан одержував від багатих спонсорів — в обмін на мудрі думки. Які, на відміну від купюр, не девальвувалися. В чім можна переконатися хоч зараз.
Ось цитати: «Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в усякому разі з усієї сили намагатимусь нікому ні в чому не зашкодити». Або: «Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що залишилося». Або от, зовсім коротко і дуже своєчасно: «Бери вершину — і матимеш середину».
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
