...1944-й я не можу забути. Того року я охороняв Харків у складі 90-го зенітного артилерійського полку. Потім воював на Південно-Західному фронті протиповітряної оборони. А вже після війни навчався і працював у Києві. Та доля розпорядилася так, що через 60 років я знову приїхав до міста, яке захищав від фашистів. Тепер ми разом із дружиною живемо в Харкові у доньки.
Дуже приємно, що мешканці цього міста пам’ятають і шанують своїх захисників, опікуються ними. Переїхавши до Харкова, ми одразу відчули турботу Первинної ветеранської організації №28 Дзержинського району. Очолює її Людмила Терехова — чудова жінка, прекрасна людина, талановитий організатор.
Мене надзвичайно вразило привітання з нагоди 70-річчя Перемоги над німецьким фашизмом. Попри економічні труднощі, міська влада Харкова знайшла можливість виділити ветеранам війни по 3000 гривень допомоги. Такі гроші до свята я отримав уперше! І був приємно здивований такою реальною, щедрою і дуже потрібною турботою. Бо зазвичай я отримував нагороди без матеріальної підтримки. Були лише розмови та пафос. Пригадую, як у Києві щорічно на День Перемоги ветеранам у Дарницькому парку в наметах накривали столи і пригощали: сто «наркомівських» грамів, два пиріжки і солдатська каша, якої я свого часу наївся по вінця...
У Харкові Людмила Терехова 9 Травня організувала своїм підопічним ветеранам в одному з місцевих кафе таку святкову зустріч, яка справді підняла настрій і додала наснаги.
Нас з дружиною, як і інших ветеранів, привітно й гостинно зустріла Ніна Слаквич — хазяйка кафе. Вона від душі частувала нас, ніби рідна донька.
Столи були сервіровані на вищому рівні і вабили розмаїттям закусок і напоїв. Окрім основних страв, були апетитні салати, свіжі овочі, ароматні фрукти. І все це за кошт закладу. Для Ніни Олександрівни такі заходи для ветеранів уже стали, можна сказати, традицією, бо проводить вона їх майже десять років поспіль.
Культурну програму доповнювали музика часів війни, показ документальних фільмів і... наші спогади.
Ветерани отримали море позитивних вражень і надзвичайне задоволення! Ми хором співали патріотичних пісень і навіть, попри поважний вік, танцювали! Три години пролетіли непомітно, і нам не хотілося розходитися...
Василь ТИМОЩИК, учасник бойових дій, полковник у відставці.
Харків.
