Вітчизняна медицина потребує негайних реформ. Це визнають усі — і медики, і пацієнти, і політики. Проте на непопулярну місію ламати старе та запроваджувати нове по-справжньому не наважився жоден уряд нашої держави. Щоправда, попередній проводив «глибинну трансформацію системи охорони здоров’я», яка в основному зводилася до закриття медичних закладів, що викликало найбільше обурення громадян.

Корупційна ригідна система, якою стала медична галузь, не здатна змінити сама себе. Їй потрібне радикальне хірургічне втручання. Спочатку буде боляче, але потім хворий одужає. У нашому випадку виявилося, що самого «плану операції» замало. Для успіху необхідні політична воля та взаємодія всіх гілок влади. А ще — «протоколи лікування хвороби». Йдеться про законодавчі акти, що регулюють проведення реформи. Зокрема — статус та самостійність медичних закладів. І це нині є головним каменем спотикання у дискусії, яка розгорілася між деякими законотворцями та МОЗ.

Пакет законів щодо реформування системи охорони здоров’я (№№ 2309а, 2310а, 2311а), поданий Кабінетом Міністрів України у парламент, не було розглянуто ні Верховною Радою, ні на профільному комітеті. А міністру охорони здоров’я не дали змоги його презентувати. Натомість з’явився альтернативний законопроект від заступника голови парламентського Комітету з питань охорони здоров’я Олега Мусія. Ця ситуація дала привід оглядачам говорити про політичний підтекст такого сценарію розвитку подій...

Протистояння між міністром охорони здоров’я та деякими членами профільного парламентського комітету цього тижня вийшло у форматі публічних прес-конференцій, на яких вони оприлюднили свої аргументи.
Депутатський законопроект містить положення, що регламентують підходи до збільшення фінансово-господарської автономії закладів охорони здоров’я та пропонують розглядати автономізацію для найбільш зрілих закладів і громад як можливість, а не як обов’язкову умову для усіх без винятку. «Наш альтернативний законопроект відрізняється на 15—20% від того, який подав Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк разом із міністром охорони здоров’я Олександром Квіташвілі, і не передбачає жодної можливості, жодної щілини для того, щоб у нас було вкрадено наше майно і землю», — заявив під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі Олег Мусій.

Як зазначив О. Мусій, відповідно до урядового законопроекту, протягом двох років заклади охорони здоров’я зобов’язані стати акціонерними товариствами, комерційними установами чи товариствами з обмеженою відповідальністю з різною часткою держави. Категорична незгода з цим положенням та те, як швидко уряд пропонував його ухвалити, за словами депутата, і змусили його подати свій законопроект.

— У законопроекті уряду передбачено навіть не приватизацію закладів охорони здоров’я. Це по суті розкрадання і привласнення за безцінь медзакладів. На сьогодні це бюджетні установи. Безумовно, вони погано працюють і не мають свободи. Це необхідно змінити. І Господарський кодекс дає таку можливість — переведення бюджетних установ у державні комунальні або некомерційні підприємства. Здавалося, запишіть цю фразу — і все вирішено. В урядовому законопроекті йдеться про переведення цих установ в акціонерні товариства чи комерційні підприємства. Якщо це станеться, то наступного дня вони підлягають банкрутству або продажу. У цьому є головна небезпека і закладена корупційна схема з дерибану медзакладів, — каже Олег Мусій.

Дещо з іншою інтонацією та акцентами обстоює свою позицію очільник МОЗ Олександр Квіташвілі. Реформа системи охорони здоров’я має стартувати якнайшвидше, задля чого всі зацікавлені сторони мають полишити власні амбіції та об’єднати зусилля, заявив він під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

— Необхідно реформувати систему, щоб відмовитися від фінансування за принципом ліжко-місця на користь фінансування наданих послуг. Потрібно зробити розрахунки, щоб держава могла адекватно оплачувати медичні послуги для населення. Я переглянув так званий альтернативний законопроект, зареєстрований у Верховній Раді України. Там жодної альтернативи немає, це на 95% той текст, який ми подали, з неістотними змінами. Я хотів би ще раз закликати депутатів попрацювати разом, адже нам потрібно вчасно розрахувати бюджет на наступний рік з урахуванням змін», — наголосив Олександр Квіташвілі.

Запропонована МОЗ України реформа, крім іншого, робить істотний крок у питанні децентралізації, додала головний експерт Реанімаційного пакета реформ Зоряна Черненко: «Більшість проблем лежать на місцевій владі. Закони МОЗ в аспекті децентралізації ставлять усе на свої місця — це ті кроки, без яких ми не можемо далі працювати».

Після прес-конференції Олега Мусія з’явився блог Квіташвілі на сайті «Українська правда», в якому він дав відповіді на спірні питання, що поставив опонент.

«Чи не найбільше нерозуміння викликає надання автономії лікувальним закладам. Хочу наголосити: ми рухаємося в напрямі децентралізації. Всі лікарні мають навчитися самостійно, ефективно і відповідально розпоряджатися бюджетними коштами. Держава не має змоги і не фінансуватиме застарілу систему ліжко-місць, яка дісталася нам у спадок ще з радянських часів. Медичні заклади зможуть вибрати будь-який легальний статус: державне прибуткове чи неприбуткове підприємство, комунальне підприємство (самостійний господарський суб’єкт), — та працювати у майбутньому за принципом оплати послуг.

Що це означає?

Кожна лікарня самостійно розпоряджатиметься бюджетними грошима і легально збиратиме додаткові доходи замість нинішніх непрозорих благодійних внесків та конвертів з готівкою. Зібрані кошти керівництво лікувального закладу зможе направляти на його розвиток. Невикористані лікарнею кошти не повертатимуться до бюджету в кінці року. Їх можна буде витрачати в майбутньому. Важливо, що на перехідний період державні та комунальні медустанови буде звільнено від відрахування частини прибутку до бюджету, тобто ми максимально полегшимо для них процес реформування.

Отже, медичні установи змінять свій правовий статус (за рішенням місцевих органів самоврядування), але залишаться у державній власності. Медична реформа не передбачає приватизації і не дає змоги лікарням займатися іншою діяльністю, крім медичної. Вона лише дає можливість лікувальному закладу почати працювати над тим, щоб відповідати очікуванням і пацієнта, і лікаря.

А для того, щоб контролювати діяльність лікарень, при закладах буде створено наглядові ради, до яких зможуть увійти представники громадськості, які стежитимуть за дотриманням прав пацієнтів. Підготувавши мережу автономних, сучасних, добре фінансованих медичних закладів, що працюють у конкурентному середовищі, ми отримаємо базу для запровадження обов’язкового та добровільного медичного страхування».

Мал. Олекія КУСТОВСЬКОГО.