У нас у Маріуполі дві війни. І обидві не на життя, а на смерть! Одна — за вільну та єдину Україну, друга — з пенсіонерами-пільговиками. Б’ють нас смертним боєм, беруть у заручники. І робиться все це за мовчазної згоди місцевої влади. Можуть возити годинами, не випускаючи з маршрутки, закрити в темному гаражі транспортний засіб, «забувши» висадити пенсіонерів, або оголосити, що всіх нас маршрутка везе на цвинтар. Скаржитися міському голові Хотлубею? Так це його сімейний бізнес. От він руками водіїв і знищує хворих та одиноких пенсіонерів, які колись побудували місто й два найбільші заводи не лише в колишньому СРСР, а й у Європі. Невже ми не заслужили права безплатного проїзду в міському транспорті!
Тролейбус і трамвай, на жаль, до приміських селищ не їздять. Туди можна дістатися лише маршруткою або пішки. А ситуацію з маршрутками я вже описав.

Маріуполь 
Донецької області.