Для Мар’яна Піняка, нового генерального директора Шевченківського національного музею-заповідника в Каневі, першочерговим завданням від Міністерства культури України стало відродження первозданного колориту в оформленні музею на Чернечій горі, згідно з давніми задумами відомого архітектора та художника Василя Кричевського. Як відомо, п’ять років тому тут, попри протести громадськості, було проведено «реставрацію», яка приховала все, що колись зробив Кричевський.
— Нині розпочато роботи з відновлення національного образу музею Тараса Шевченка, знівельованого в 2010 році під час попередніх ремонтно-реставраційних робіт, — каже Мар’ян Піняк. — Ще влітку замість сірого скла у вестибюлі відновили поліхромний орнаментальний вітраж. Днями ми відкрили законсервовані фрагменти стелі, заповнені соковитим барвистим розписом у кесонах. Далі на галереї другого поверху вестибюлю музею має бути встановлена дерев’яна інкрустована огорожа. Я згадую, як років двадцять тому кілька жінок, сільських на вигляд, зайшли у вестибюль музею. І коли побачили там червону доріжку, блискучий паркет, квітучі узори на вікнах, стінах, стелі, — зупинилися і почали роззуватися. Їм кажуть: ні, не треба! А вони: як же не треба, якщо ми до Шевченківської світлиці зайшли? От коли щось схоже повториться, ми зможемо сказати, що виконали своє завдання.
Гроші на реставрацію практично не виділяються. Основна частина робіт відбувається виключно за рахунок благодійних фондів і небайдужих людей. Так, давні розписи у вестибюлі повернено до огляду завдяки онуку архітектора — художнику Василю Лінде-Кричевському та благодійному фонду «Дар».
Впродовж років, відповідно до вимог певної епохи та ідеології, змінювалось лице Тарасової гори. Але незмінним мусить залишатися Український Дух цього священного місця.
Мар’ян Піняк.
Та сама стеля і ті самі вітражі знову постали перед очима відвідувачів.
Фото автора.
