Свято встановлено Указом Президента України № 1132/98 від 9 жовтня 1998 року на підтримку ініціативи Спілки художників України, щоб ушанувати вагомий внесок майстрів пензля, графіки, скульптури, дизайну та декоративного мистецтва у розвиток національної культури.

Образотворче мистецтво здавна є однією з найяскравіших складових української ідентичності. Від розписів Київської Русі, іконопису, козацького бароко до модерних напрямів ХХ століття — українські митці завжди були літописцями своєї епохи. Їхні роботи не лише прикрашали храми й оселі, а й несли глибокі духовні смисли, формували національну свідомість.
Сьогодні художники України — це представники різних поколінь і напрямів: від академічного живопису до цифрового мистецтва, від народних розписів до сучасних арт-інсталяцій. Вони працюють у майстернях, на вулицях, у волонтерських центрах, у підвалах, що стали прихистками під час війни.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну стало випробуванням і для культури. Але саме мистецтво є одним із фронтів спротиву. Художники не тільки продовжують творити — вони документують війну, фіксують біль, героїзм, руйнування і надію. Картини, створені в бомбо-сховищах чи на зруйнованих вулицях, стали символами незламності. Митці з різних регіонів України об’єдналися у благодійні ініціативи: організовують виставки на підтримку Збройних Сил, продають свої роботи, щоб придбати автомобілі, дрони чи медичне обладнання для фронту. Особливо важливою є діяльність художників, які залишилися у прифронтових і деокупованих регіонах. Вони розписують стіни шкіл, лікарень, укриттів, створюють мурали, що стають джерелом підтримки для людей. Їхні роботи відтворюють символи перемоги, пам’яті, віри в життя.

У воєнний час кожен твір мистецтва набуває нового сенсу — він стає свідченням історії. Українські митці беруть участь у міжнародних виставках, привертаючи увагу світу до злочинів російської агресії. У музеях і галереях Варшави, Берліна, Парижа, Нью-Йорка відбуваються експозиції «Мистецтво під час війни», де представлені твори українських художників. Їхня місія — не лише естетична, а й гуманітарна: через полотно, колір, лінію вони говорять світові про біль і надію українського народу. Мистецтво стає мовою, яку розуміють усі — мовою, що не потребує перекладу.

Сьогодні художники разом з усім суспільством захищають Україну — хтось зі зброєю, хтось пензлем. Вони створюють плакати, символи, обкладинки, що стають частиною інформаційного спротиву, підтримують бойовий дух армії та волонтерів. Багато митців служать у війську або займаються арттерапією для дітей і дорослих, які пережили окупацію чи втрату. Українське мистецтво під час війни стало засобом відновлення: воно лікує душу, нагадує, заради чого ведеться боротьба.

Художники є хранителями нашої пам’яті, сумління і надії. Їхня творчість — це культурний щит країни, що стоїть поруч із воїнами на передовій. Бо поки творить художник — живе дух нації.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.

Фото з відкритих джерел.