Подібну ситуацію вже можна було побачити на прикладі окремих рішень у сфері таксі, коли замість цілісного підходу пропонувалися фрагментарні кроки без належного аналізу. Такий самий ризик виникає і тепер у питанні техогляду. Саме тому Україні не потрібне механічне повернення старої системи. Потрібна нова модель — чесна, зрозуміла і захищена від зловживань. Якщо цього не зробити, техогляд знову стане формальністю, джерелом зайвих витрат для людей і нових можливостей для корупції, вважає Володимир Крейденко, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури.
За словами заступника голови профільного комітету, насамперед слід чітко зафіксувати: техогляд для всіх легкових автомобілів має повертатися лише одночасно зі вступом України до Європейського Союзу, а не раніше. Причина цього проста. У 2026 році Україна живе в умовах війни, економічного виснаження і соціальної напруги. Для багатьох громадян автомобіль сьогодні є не розкішшю, а засобом щоденної мобільності, роботи і нормального життя. Якщо запровадити обов’язковий техогляд уже зараз, для мільйонів людей це стане ще одним фінансовим тягарем.
Народний депутат наголошує, що якщо представники уряду та інших органів виконавчої влади, які відповідають за транспортну політику, говорять про європейські правила, вони повинні діяти послідовно. Не можна запроваджувати для людей нові обов’язки, не забезпечивши при цьому якісних державних послуг, прозорих процедур і захисту від зловживань. Саме тому техогляд має бути частиною повноцінного переходу до європейських правил, а не окремою поспішною ініціативою.
Окремо Крейденко звертає увагу на те, яким має бути сам формат технічного контролю. На його переконання, техогляд повинен відбуватися виключно в повністю автоматичному режимі, інакше жодна реформа не матиме довіри. Люди добре пам’ятають, чим був техогляд у минулому. Для багатьох він асоціюється не з безпекою, а з довідками за гроші, чергами, посередниками і формальними перевірками. Якщо нова система знову залежатиме від інспектора, вона швидко відтворить старі корупційні практики.
За словами парламентаря, техогляд має бути максимально автоматизованим: автомобіль заїжджає на спеціальну лінію, система зчитує дані, фіксує технічні показники, робить фото- і відеозапис та передає інформацію до єдиної бази. Рішення про придатність автомобіля до подальшої експлуатації має ухвалюватися не людиною, а системою на основі точних технічних даних. Ручне втручання в результати повинно бути неможливим.
Ще один принциповий момент, на якому наголошує Володимир Крейденко, стосується автомобілів, що перебувають на офіційній гарантії виробника. Такі машини, на його думку, не повинні проходити обов’язковий техогляд, і це не пільга, а питання здорового глузду. Якщо автомобіль перебуває на гарантії, він і так регулярно проходить перевірку в офіційному сервісі. Його технічний стан контролюється в межах вимог виробника, а сервісна історія фіксується.
Водночас заступник голови Комітету з питань транспорту та інфраструктури переконаний, що питання техогляду неможливо розглядати окремо від загальної транспортної політики. На його думку, в Україні досі немає повноцінного міністерства транспорту, яке відповідало б за цілісну державну політику в цій сфері. Це серйозна інституційна слабкість, адже техогляд прямо пов’язаний із дорожньою безпекою, станом транспортної інфраструктури, пасажирськими перевезеннями, логістикою, сервісною модернізацією і європейською інтеграцією.
Крейденко наголошує, що Україні потрібен техогляд, але не в старій формі і не зараз. Його слід запроваджувати лише разом зі вступом до Європейського Союзу. Проводити його потрібно лише в автоматичному режимі, без ручного втручання. Автомобілі з чинною гарантією виробника не повинні проходити такий контроль. Усю реформу треба будувати не на сирих рішеннях, а на основі цілісної і зрозумілої державної транспортної політики.
