Умань! Добра, ласкава 
Умань.
Хмари в небі — мов 
сива шаль.
Я люблю у Софіївці 
думать,
Із минулого знявши 
вуаль.


Василь СИМОНЕНКО.

 

ІЗ ДОСЬЄ «ГОЛОСУ УКРАЇНИ» 

 

 

Олександр ЦЕБРІЙ (на знімку), 41 рік, секретар Уманської міської ради, виконуючий обов’язки міського голови Умані. Закінчив Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. Має фахову освіту у сфері економіки. Займався підприємницькою, волонтерською діяльністю. Ініціативний, організований, обов’язковий. Наділений лідерськими рисами характеру. Добрий господарник. Товариський, доброзичливий. Сповідує здоровий спосіб життя. Займається кількома видами спорту.


Одружений. Разом із дружиною виховують двох синів.

 

 

— Олександре Володимировичу, півтора року ви очолюєте територіальну громаду майже 90-тисячного міста. За цей короткий час вдалося причепурити вулиці і парки й надати центру оригінального колориту. Багато хто з містян зауважують: Умань, мовляв, рухається в Європу. Навіть стовпи вуличного освітлення «розквітли» петуніями...


— Я, звичайно, вдячний уманчанам, що помічають позитивні зміни. Однак не поділяю думку не тільки моїх земляків, а й багатьох українців про те, що наша держава «йде в Європу». Чому? Та тому, що Україна з часів Київської Русі завжди була в європейській спільноті. Зокрема, стародавній Умані ще у XVІІ столітті, 1663 року, було надано Магдебурзьке право. Місто мало свого бургомістра й управлялося обраними до магістрату громадянами. У XVІІІ—XІX століттях Умань також була відома як значний торговельний, культурний, духовний центр. Розташована на перехресті східноєвропейських шляхів, вона притягувала до себе підприємливих людей різних національностей. У місті тоді побудували фабрики, заводи, собори, костели, синагоги. Закладення 1796 року унікального дендропарку «Софіївка» надало Умані неповторної краси і шарму, оцінених згодом сотнями тисяч туристів з усього світу... Тому, оглядаючись нині в історію, аналізуючи її плин, потрібно усвідомити: Умань не «йде в Європу», а повертається туди, де завжди була протягом століть. Нам необхідно позбутися комплексу меншовартості, працювати нешаблонно, творчо, вміти брати на себе відповідальність, і все у нас вийде. Будуть впорядковані дороги і вулиці, будуть квітучими подвір’я, чистими під’їзди. З’являться звичні, комфортні умови життя.


— Це гарний рецепт успіху. Та здійснити його не так просто...


— Безперечно. Потрібно змінити не лише менталітет людей, декотрим з яких байдуже, що за їх порогом — смітник чи квітник. Необхідний міцний економічний фундамент. В Умані працюють нині 379 фірм і компаній, майже чотири тисячі підприємців. Від них залежить наповнення міської скарбниці. У першому півріччі 2015 року підприємства машинобудівної, фармацевтичної та харчової галузей реалізували продукції більш як на півмільярда гривень. До бюджету надійшло 219,3 мільйона гривень, що на 17,7 мільйона більше запланованого. Майже 42 відсотки бюджетних надходжень — податок та збір на доходи фізичних осіб. Понад 23 відсотки наповнення бюджету забезпечують юридичні та фізичні особи — підприємці. Це означає, що Умань працює. Умань будується! Нинішнього року індивідуальні забудовники звели майже вісім тисяч квадратних метрів загальної житлової площі. Це на 74 відсотки більше, ніж у відповідному періоді торік. Побудовано один багатоповерховий будинок на 90 квартир, 66 будинків-садиб і 13 об’єктів громадського призначення. Також відновилися ремонтно-упоряджувальні роботи у сквері Тараса Шевченка. Після реконструкції він стане ще однією окрасою нашого міста. Орієнтовно на реконструкцію буде використано півмільйона гривень з міського бюджету. Одночасно з будівництвом триває впорядкування доріг і тротуарів. До кінця нинішнього року вкриємо спеціальною сумішшю і відновимо двадцять міських вулиць — тих, де ніколи не було твердого покриття і в негоду вони ставали дуже незручними для пішоходів. До слова, тепер і їх жителі можуть активніше брати участь у міському конкурсі на кращий квітник. Колективи магазинів, організацій, банків, аптек, мешканці багатоквартирних будинків змагаються за кращий у місті квітковий дизайн.


— Це справді велика робота. Як і модернізація опалення житла та бюджетних установ. Що нового у цій сфері?


— У рамках програми ООН «Розвиток та комерціалізація біоенергетичних технологій у муніципальному секторі в Україні» в Умані безплатно встановлено біопаливні котельні. Їх змонтовано в дитячому садку №21 і загальноосвітній школі №9. На черзі — ЗОШ №12. Котельні працюватимуть на альтернативному паливі — солом’яних пелетах. Це дасть можливість зменшити фінансові витрати на опалення цих навчальних закладів більш як удвічі. До речі, в Україні щорічно виробляється 50 мільйонів тонн соломи. Такою кількістю рослинної біомаси можна замінити 21,5 мільярда кубічних метрів природного газу і в такий спосіб зменшити енергетичну залежність держави від іноземних енергоносіїв. Загальна вартість обладнання, безплатно переданого ООН Умані, — 8,9 мільйона гривень. Ми продовжуємо працювати над реформуванням інфра-
структури міста. Маємо супернові інноваційні ідеї. На базі Уманського державного педуніверситету діє інноваційний бізнес-інкубатор. Цікаві проекти є в Уманського аграрного університету. Молоді науковці, студенти — це наш інтелектуальний капітал.


— У кожному місті щорічні клопоти з ремонтом шкіл, із підготовкою їх до зими. Як справляються з цим в Умані?


— На капітальний ремонт та облаштування навчальних закладів міста до нового навчального року було використано три мільйони гривень коштів місцевого бюджету. Зокрема, зроблено найнеобхідніше, те, що не можна відкладати на потім, — капітальний ремонт покрівель чотирьох загальноосвітніх шкіл, міської гімназії та одного дитячого садка. Ще на 300 тисяч бюджетних гривень купили в школи і дитсадки різної побутової техніки та приладів — холодильники, пральні машини, водонагрівачі тощо. Водночас не все, на жаль, можна зробити власними силами.


— Ці проблеми — типові для будь-якого міста країни. Як і турбота про довкілля, чисте повітря...


— Так, болюче місце Умані — сміттєзвалище. Кардинально змінити ситуацію з утилізацією твердих побутових відходів можна, лише реалізувавши серйозний бізнес-проект — побудувати сучасний сміттєпереробний завод. Потрібен інвестор. Але незабаром, восени 2015 року, уманчани змонтують технологічну лінію із сортування та переробки непотребу. Це перший крок на шляху утилізації сміття за стандартами цивілізованого світу. Моя особиста позиція з цього питання — необхідне для утилізації обладнання має бути місцевого виробництва. Тим паче що ми маємо для цього всі можливості. Технологічну лінію із сортування та переробки відходів виготовляють робітники ПАТ «Уманьферммаш». Проект розробили інженери конструкторського бюро цього найпотужнішого в Умані промислового підприємства. Роботи завершено на 80 відсотків. Виробнича потужність сортувального комплексу — 50 тонн сміття за добу, 18 тисяч тонн на рік. Його запуск збереже чистими чималі площі землі, поліпшить екологію міста.


— До речі, про землю. Як в Умані йде процес надання учасникам АТО земельних ділянок?


— Найвища доблесть — боронити рідну землю від ворога. 17 вересня 2015 року депутати Уманської міськради зробили перший крок із відведення земельних ділянок землякам, які із зброєю в руках захищали і захищають Українську державу від російської військової агресії, — передбачено виділити 64 учасникам АТО землю під будівництво житла, для організації приватного підсобного господарства. Землю українським героям виділили в такому мікрорайоні міста, де є дороги, лінії електро- та газопостачання. В Умані, на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», право на безплатну земельну ділянку мають 160 осіб — учасники АТО та їхні родичі. У місті формується резерв земельних ділянок виключно для учасників АТО. Шести уманчанам, які загинули на фронті, присвоєно звання «Почесний громадянин м. Умані» — за особистий героїзм і мужність, любов до України та українського народу, збереження територіальної цілісності Української держави ціною власного життя. Родичі героїв матимуть додаткові соціальні пільги.


— І насамкінець. Якою ви, Олександре Володимировичу, бачите рідну Умань у майбутньому?


— Європейським містом із збереженими історичними та українськими національними традиціями. Модернізованим містом, з оновленою за стандартами сучасного цивілізованого світу економікою, потужною і комфортною інфраструктурою. Умань може досягти цього — потенціал міста та уманчан величезний. Щоб його використати з користю для всієї громади — вже нині потрібні реформи міської інфраструктури, нові способи господарювання, сміливі плани, люди, що не бояться відповідальності за долю рідного міста.


У такий складний для Української держави час, як сьогодні — економічна криза, шалений спротив старої системи, іноземна військова агресія, — треба діяти нестандартно. Ухвалювати нестандартні рішення і не боятися відповідальності за них. Тоді Умань буде мати якісно інший бюджет, отже, можливості реалізовувати масштабніші проекти, ніж ремонт доріг і тротуарів. Треба ламати радянські стереотипи і в усьому спиратися на міську громаду, радитися з нею, розробляючи міські програми, різні проекти. Часи демагогії і безвідповідальних обіцянок — у минулому. Господар в Умані — уманська міська громада. Якою буде Умань, як ми житимемо і почуватимемося в рідному місті, залежить від усіх нас — уманчан.


Розмову вела Ліна ЛЕБЕДЕНКО.


Черкаська область.

 

ФАКТ

 

У 2014 році на капітальний та поточний ремонти міських доріг використано 4,6 мільйона гривень із різних джерел фінансування. У 2015-му оновлено асфальтобетонне покриття 32 вулиць. Впорядковано дороги і територію трьох старих цвинтарів: облаштовано автостоянки, поставлено сміттєві контейнери, посаджено дубовий гай. На ці роботи спрямовано понад 700 тисяч гривень. Капітально відремонтовано дороги на центральних вулицях.

Кошторис цьогорічних дорожніх робіт — понад 4 мільйони гривень.

 

СТАТИСТИКА

 

У місті функціонує 12 загальноосвітніх шкіл, міська гімназія, навчально-виховні комплекси: колегіум, педагогічний ліцей, медична гімназія, в яких навчаються 8 тисяч юних уманчан. Понад три тисячі дошкільнят відвідують дитячі садки.

 

ПРОБЛЕМИ

 

Обладнання житлово-комунального господарства міста, часів СРСР, — зношене і дуже енергозатратне. Є загроза, що до кінця 2015 року в міському бюджеті не вистачатиме грошей на зарплату вчителям, лікарям, працівникам культури та на розрахунки бюджетних установ за енергоносії. Власними зусиллями ліквідувати дефіцит у сумі 22,5 мільйона гривень Умань неспроможна. Розв’язувати проблему треба на рівні держави. Місту вкрай потрібні гроші на реконструкцію старої гідротехнічної споруди Осташівського ставу — греблі і моста. Кошторисна вартість робіт — 15 мільйонів гривень.


Фото надано Уманською міськрадою.