Промисловість після збройного конфлікту: що потребує відбудови?

4 листопада 2015 1501

Реструктуризація старопромислових регіонів сходу може затягнутися на 30-40 років

На сході хоч і нетривке, але затишшя. Отож слід думати про відбудову і відновлення економічного потенціалу регіону — насамперед підприємств, що залишилися під нашим контролем.
Про це ми розмовляли із членом-кореспондентом Національної академії наук України, доктором економічних наук Лідією Шинкарук та її колегою — кандидатом економічних наук Оленою Сніговою з Інституту економіки та прогнозування НАНУ.

— Промисловість східних регіонів була застарілою ще до окупації. Чи потрібно таке відбудовувати?
Лідія Шинкарук: — На Донбасі мають місце безпрецедентні події, які відбуваються не з вини України, але їх важкі наслідки стосуються кожного жителя, тому безсумнівно вимагають адекватної державної політики подолання наслідків війни. На сьогодні розроблено пакет реалізації заходів із відновлення Донбасу. Так, Донецька та Луганська області є старопромисловим регіоном України. Збройний конфлікт спричинив зупинку виробничих потужностей металургійної та коксохімічної галузі або скорочення завантаження їх промислових потужностей, обумовлене обмеженням постачання сировини, відвантаження готової продукції, міжгалузевими зв’язками з призупиненими підприємствами з територій, підконтрольних так званим «ДНР» та «ЛНР». Основними чинниками, що створюють логістичні обмеження, є пошкодження транспортної (автомобільних та залізничних доріг) і енергетичної інфраструктури (ліній електропередач, газопроводів), відновлення роботи яких потребує значних капіталовкладень.
У Донецькій області обсяги промислового виробництва в 2014 р. порівняно з аналогічним попереднім періодом скоротилися майже на 30%. Падіння обсягів виробництва за період із 2014 р. до травня 2015 р. найбільш значним було у видобувній промисловості (у 1,7 разу). Це відбулося, переважним чином, за рахунок втрати контролю над значною часткою вугільних шахт (60% шахт залишилося на території, непідконтрольній українській владі, у т. ч. 100 % шахт, що видобувають антрацитове вугілля, — Сніжне, Шахтарськ, Торез. Досить значним було падіння обсягів промислового виробництва (в 1,3 разу) в переробній промисловості. Найвідчутнішими наслідки збройного конфлікту простежуються за такими видами економічної діяльності: виготовлення виробів із деревини, паперу та поліграфічна діяльність (падіння індексів промислового виробництва за цей період становило майже 4 рази), виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, а також виробництво хімічних речовин і хімічної продукції (практично у 2,5 разу).
— У Луганській області ситуація склалася ще гірша...
Олена Снігова: — Щодо Луганської області, то обсяги промислового виробництва в 2014 р. порівнюючи з відповідним періодом попереднього року скоротилися майже у два рази, а на початку 2015 р. становили лише трохи більше 10% до відповідного періоду 2014 р.
Динаміка зміни структури промисловості тут за обсягами реалізованої продукції підтверджує втрату контролю над переважною часткою промислових активів базових галузей області. Так, у структурі реалізованої промислової продукції частка металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів скоротилась у 18 разів, а частка машинобудування — практично вдвічі. Це в цілому визначило скорочення у структурі промисловості Луганщини частки переробної промисловості у 1,2 разу. Одночасно у структурі переробної промисловості відчутно зросли частки виробництва готових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (більш як у три рази), виготовлення виробів із деревини, паперу та поліграфічна діяльність (майже втричі), виробництва гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої продукції (вдвічі) та виробництва хімічних речовин та хімічної промисловості (більш як у 1,5 разу).
— Військові дії на території Донецької та Луганської областей мали негативний вплив на всі галузі економіки регіонів без виключення. А які ключові підприємства та галузі постраждали найбільше?
Лідія Шинкарук: — Значними виявилися втрати Донецької області в металургійній галузі: майже 60% її виробничих потужностей через втрату двох (із трьох) потужних вузлів металургійної промисловості. Проте частка металургійної галузі в структурі реалізованої промислової продукції в І півріччі 2015 р. по відношенню до 2014 р. практично не змінилася. Це відбулося переважним чином за рахунок збереження на території, підконтрольній українській владі, виробничих активів двох найпотужніших підприємств чорної металургії області — ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» та ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь».
— Більшість шахт знаходяться на окупованих територіях. Чи вистачить нам вугілля для нарощування потужностей?
Олена Снігова: — Справді, 100% шахт, що видобувають антрацитове вугілля, перебувають на непідконтрольній нам території. На іншій частині території залишився ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод», проте його розташування на лінії зіткнення через постійні обстріли та перебої у постачанні електроенергії ставить під загрозу стабільність функціонування металургійної галузі навіть за наявності коксівного вугілля. До покращення ситуації з метою попередження зупинки металургійних підприємств тимчасово збільшилися поставки коксу з Польщі.
— Але ж там не тільки металургія. Навряд чи належно функціонують підприємства інших галузей.
Лідія Шинкарук: — Так, ще однією з найбільш постраждалих галузей економіки Донецької області виявилася і хімічна промисловість. Частка реалізованої промислової продукції у сфері виробництва хімічних речовин та хімічної продукції в загальному обсязі у січні-травні 2015 р. скоротилася вдвічі порівняно з 2014 р. Провідне підприємство хімічної промисловості області — Концерн «Стирол», який виробляв 80% обсягів хімічної продукції області, — позташований у Горлівці на тимчасово окупованій території. З-поміж 15 підприємств різної спеціалізації хімічної промисловості, що виробляли широкий спектр хімічної продукції (мінеральні добрива, пластмасові та хімічні реагенти, аміак, сірчана кислота, вибухові речовини тощо) на підконтрольній території Донецької області з найбільш значущих залишилися ДП «Костянтинівський хімічний завод», Хіміко-металургійна фабрика ТОВ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», Краматорський завод емалей, Маріупольський завод ізоляційних матеріалів, Слов’янський завод «Тореласт», Дзержинський фенольний завод тощо.
У Луганській області у І півріччі 2015 р. порівняно з 2014 р. питома вага хімічної галузі за обсягами реалізації продукції за видами економічної діяльності зросла практично вдвічі. Це забезпечується функціонуванням на території Луганської області потужних підприємств, а саме — ПрАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот», ТОВ «Рубіжанський трубний завод», ДП «Хімічний завод Південний», РКХЗ «Зоря», ТОВ НВП «Зоря». На щастя, через бойові дії виробничі потужності хімічної галузі на територіях, підконтрольних українській владі, суттєво не постраждали. Але через ціни на газ та той факт, що Луганська ТЕС, яка забезпечує підприємства Луганської області електроенергією, розташована в районі ведення бойових дій, актуальним є забезпечення резервної лінії енергопостачання. На порядку денному — забезпечення розвитку хімічної галузі на неоіндустріальній основі: із застосуванням нових технологій щодо забезпечення енерго-сировинними ресурсами із застосуванням технологій газифікації вугілля та забезпечення хімічних підприємств технологічними газами.
— Яка ситуація на інших напрямках?
Олена Снігова: — Частка машинобудування у загальному обсязі реалізованої продукції в Донецькій області за І півріччя 2015 р. незначно (близько в 1,2 разу) скоротилася порівняно з 2014 р. Це сталося переважно за рахунок фактичного функціонування на території, підконтрольній українських владі, значної частки провідних підприємств машинобудівельної галузі, представлених підприємствами важкого машинобудування, виробництва сільськогосподарської техніки, устаткування для хімічної промисловості та побутової техніки. Переважна більшість машинобудівних підприємств не постраждали від бойових дій. Питома вага продукції підприємств машинобудування, підконтрольній частині Луганської області, у І півріччі 2015 р. скоротилася майже у два рази і становила трохи більше 5%.
Лідія Шинкарук: — Відновлення економіки Донбасу потребує відбудови машинобудування. Додатковим стимулом щодо відновлення та розвитку в Донецькій та Луганській областях даної галузі стає збереження на підконтрольних територіях потужної науково-дослідної бази.
Також треба обов’язково підтримати підприємства з виробництва будівельних матеріалів, що дасть поштовх до розвитку цієї галузі. Перевагою цих підприємств є базування на власній сировині, яка представлена родовищами піску, будівельного та облицювального каменю, азбесту, гіпсу, крейди, вапняків та доломітів, вогнетривкої та керамічної глини, щебеню, цегельно-черепичної сировини. На території Донецької області, підконтрольній українській владі, це забезпечує виробництво цементу, скла, вапна, гіпсових сумішей, керамічних виробів, а також вироблення металоконструкцій для будівництва, плит, проводів і кабелю, шиферу, готових для використання бетонних сумішей та цегли, черепиці, виробів із глини.
Структура виробництва матеріалів для будівництва в Луганській області базується передусім на розвинутій хімічній промисловості області і представлена виробництвом термоізоляції, плит, труб та профілів із пластмас, вироблення металоконструкцій для будівництва, плит, проводів, а також цегли, черепиці та виробів із глини.
— Скільки часу може тривати такий процес?
Олена Снігова: — Загалом реструктуризація старопромислових регіонів у країнах Західної Європи здійснювалася протягом 30—40 років та була обумовлена конкуренцією імпортної нафти та переміщенням виробництва традиційних старих галузей економіки у регіони з низкою конкурентних переваг. Акценти у розв’язання соціально-економічних проблем реструктуризації економіки цих регіонів були зроблені на об’єднанні приватного та державного капіталу, створенні організаційно-управлінських структур різних правових форм, діяльність яких спрямовувалася на проектне фінансування розвитку малого підприємництва, створення малих виробничих підприємств та фінансуванні венчурних проектів. Джерелами фінансування були Програми розвитку Європейського Союзу.
Лідія Шинкарук: — Окремі кроки влади щодо інституційного забезпечення відбудови Донбасу вже зроблено. Сьогодні в Україні прийнята Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 р. (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 385), якою серед стратегічних цілей та пріоритетних напрямів державної регіональної політики у Донецькій та Луганській областях визначено напрями поновлення економічної діяльності. Це відновлення пошкодженої інфраструктури (доріг, залізничної інфраструктури, електричних та водопровідних мереж), а також відновлення та забезпечення безперебійного енерго-, газо- та водопостачання об’єктів соціальної сфери, освіти, охорони здоров’я та промисловості. Окреслено темпи відновлення роботи комунального транспорту. Прийнято рішення про залучення до відновлювальних робіт вітчизняних підприємств та організацій на основі міжрегіональної співпраці і кооперації. Важливим є створення умов для збільшення вітчизняних та іноземних інвестицій у розбудову і реконструкцію об’єктів інфраструктури. Все це вимагає максимального спрощення адміністративних процедур, що регулюють діяльність малого та середнього бізнесу, та створення соціально-економічних стимулів для зростання інвестиційної активності і збільшення трудової зайнятості.
У Кабінеті Міністрів України здійснюється робота щодо розробки державних програм із відновлення зруйнованої виробничої та соціальної інфраструктури Донбасу. У них будуть визначені обсяги руйнувань та об’єкти інфраструктури, що потребують першочергового відновлення, обсяги фінансування відповідних заходів, строки виконання робіт, відповідальні суб’єкти за належне та своєчасне виконання програми тощо. Треба додати, що надзвичайно важливим є проект закону України «Про спеціальний режим здійснення господарської та інвестиційної діяльності в окремих районах Донецької та Луганської областей», яким передбачено стимулювання державою бізнесу до розбудови інвестиційно-інноваційної інфраструктури регіону за допомогою створення наукових, технологічних та промислових інвестиційних зон індустріальних парків.