«Відшукуючи Європу, ми нарешті знайшли Україну. Тільки відчувши біль за свою країну, справжній страх за майбутнє своїх дітей, побачивши навіч, що таке війна й чого коштує мир, ми зрозуміли, хто ми. Ми — українці. Ми — люди, які тільки зараз відчули, що Україна — це не проста назва території, на якій ми живемо, це земля наших предків, це традиції, це історія й наше майбутнє».


Цими проникливими словами відкривається головна сторінка проекту «Чашка.іn.ua». Збір коштів для захисників України організувала група підприємців Слов’янська — міста, яке на собі відчуло усі жахи російської агресії, хаосу, збройного насильства. Об’єднання меценатів очолив Олександр Полігенько. «Іванович» — так по-свійськи називають його не тільки товариші, а тепер уже й сотні, тисячі військових Збройних Сил України від Маріуполя до Станиці Луганської, яким він реально допоміг.

 

Усе починається з почуття обов’язку


Іванович — частий гість на передовій. У бойові підрозділи на своїй легковій машині він от уже більш як півтора року щотижня возить продукти, одяг, військову форму, безліч найрізноманітніших речей, необхідних у солдатському побуті: скоби для кріплення бліндажів, тару для води, навіть генератори. А кошти для підтримки військовослужбовців Олександр і його активісти збирають за допомогою патріотичних чашок, які самі й роблять тут же, у Слов’янську.


Що стосується проекту «Чашка добра», то він включає виробництво декількох різновидів посуду з патріотичною символікою залежно від місткості —   «Апетитка», «Суми», «Одеса», «Європа»...


Чим була продиктована ідея патріотичного проекту? Відповідь на це запитання Олександр Іванович не пов’язує з якоюсь конкретною точкою відліку: усе вийшло саме собою — з почуття обов’язку, причетності до спільної важливої справи.


— З травня 2014 року я допомагав українським військовим, чим міг: продуктами, обмундируванням, реманентом для налагодження побуту, — каже О. Полігенько. — По ходу напрацювалася й система збору допомоги від людей, що бажають підтримати захисників України. Ну, наприклад, якщо я скажу: «Скиньтеся, громадяни, кожен по 20 гривень, і ми купимо для військових 20 комплектів обмундирування», то не всякий викладе навіть ці невеликі кошти. А чашку за 20 гривень, погодьтеся, кожен купить, оскільки й у побуті користь, і добру справу зробить. І, головне, кожен із добродійників зможе зайти на сайт, щоб проконтролювати: хто саме з військовослужбовців, у якому підрозділі одержав нашу допомогу: берці, комбінезони, шапки, балаклави...


Тут знають ціну слову «мир»


Горезвісна «русская весна», яка пройшлася спустошливим ураганом по Слов’янську, не пощадила й тутешнє керамічне підприємство. Із цеху на Славкурорті навесні 2014 року терористи взагалі вигребли все, що становило хоч найменшу цінність: комп’ютери, зварювальні апарати, інструмент. Те, що важило менше, брали в оберемок і виносили за територію. Устаткування вантажили на машини й здавали на металобрухт... Чи варто пояснювати після цього, що колектив під керівництвом О. Полігенька складається виключно з людей із твердою громадянською позицією.


— Коли приходить до нас людина працевлаштовуватися, — каже Олександр Іванович, — я найперше ставлю перед ним нашу патріотичну чашку й запитую: «Як до цього ставишся?» У переважній більшості ставляться позитивно. Жителям Слов’янська, який кілька місяців був окупований терористами, не треба сьогодні пояснювати, наскільки важливо берегти українську державність, захищати свою країну. У колективі в нас трудиться чимало переселенців із тимчасово окупованих територій. Ці люди сповна сьорбнули лиха, бачили всі жахи, які несуть сепаратисти. Працюють на підприємстві й воїни, які повернулися з АТО, для яких участь у патріотичному проекті є ще й ниткою, що пов’язує цих хлопців з їхніми бойовими побратимами, котрі продовжують нести службу на передньому краї.


За час роботи в Олександра сформувалося коло справжніх, перевірених помічників. Таких, як Марина Гринівська. Не рахуючись із часом, вона збирає для військовослужбовців продукти, одяг. Не раз і сама брала участь у передачі допомоги захисникам країни.


«За півтора року армія викристалізувалася в єдиний бойовий організм»


— Як волонтер ви, напевно, долаєте чимало перешкод, перш ніж проїхати до лінії зіткнення? — запитую.


— Я не називаю себе волонтером, — зауважує О. Полігенько. — Волонтерів не пропускають на першу лінію, а я пробираюся саме туди, щоб передати українським воїнам усе, що їм необхідно.


— Чи відрізняється сьогоднішня українська армія від тієї, що була рік-півтора тому?


— Дуже. І головна відмінність — у тому, що армія за цей час викристалізувалася в єдиний, злагоджений, дисциплінований бойовий організм. За минулий рік армія поступово позбулася «аватарів», тих, хто нечистий на руку, і, наскільки я бачу, їй сьогодні до снаги будь-які завдання.


За спостереженням Олександра, змінилися за цей час і потреби військовослужбовців. Спочатку, в 2014-му, солдатам на передовій було потрібно практично все: продукти, обмундирування, взуття, засоби захисту. Сьогодні продовольством війська забезпечені в повному обсязі. «Ви б бачили, які борщі вони готують на передовій!» — розповідає Полігенько. А от потреба в міцному обмундируванні (на підміну видаваному штатному комплекту), теплому верхньому одязі, рукавицях, зимовому взутті з настанням холодів не втрачає актуальності. Багатьох солдатів меценат зі Слов’янська знає особисто, і перед черговою поїздкою на передову складає докладний перелік найменувань, розмірів (із вказівкою об’єму й зросту), інших характеристик замовлених виробів. І все-таки фірмовою фішкою Олександра Полігенька і його помічників залишається патріотична жовто-блакитна чашка.


«Проект «Чашка.іn.ua» — це твоя допомога нашим бійцям! — нагадують кожному з добродійників слов’янські активісти. — Щораз, коли ти питимеш із цієї чашки, знай, що ти допоміг українському народу в боротьбі за незалежність України! Зібрані кошти йдуть на допомогу армії України!»


Чи варто казати, що ці жовто-блакитні чашки зі Слов’янська давно стали звичним атрибутом армійського побуту. Для військовослужбовців ЗСУ учасники проекту доставляють яскраво розфарбовані глиняні вироби цілими партіями. Від замовлень немає відбою: посуд має властивість битися, поступово вимагає заміни. Багато хлопців приберігають подароване як сувенір — щоб після повернення додому показати рідним у містах і селах Центральної й Західної України, який добротний патріотичний посуд створюють умільці на Донбасі!


А нещодавно Олександр Полігенько всерйоз задумався над відкриттям нової лінії патріотичних чашок, призначених для дітей. Дуже вже просять мецената українські воїни, у яких удома підростають діти: «А чи немає у вас чого-небудь для наших малят?..»


Коли робиш свою справу на совість, не рахуючись ні з часом, ні з відстанями, то приходить і визнання. Нещодавно в Слов’янську відбувся конкурс «Підприємець року-2015», організований місцевою асоціацією підприємців «Ділове сприяння».


У номінації «Меценат року» переможцем було визнано приватного підприємця Олександра Полігенька із проектом «Чашка.іn.ua». 

Донецька область.

 

Зразки чашок проекту «Чашка.іn.ua».

 

У виробничому цеху підприємця Олександра Полігенька.


Фото автора.