Знизити рівень конфліктності в суспільстві можна за допомогою інструментів сучасного мистецтва, впевнені члени Центру молодіжних ініціатив «Тотем» Сергій Дяченко (на знімку) та Юлія Манукян (на знімку внизу).
Майже 20 років вони реалізують у Херсоні проекти, пов’язані з культурним розвитком міста, залучаючи до діяльності і людей, причетних до мистецтва, і тих, для кого ця частина життя поки що залишається темним боком Місяця.
Цього разу спільно з фондом громади міста Херсон «Захист» та ініціативною групою проекту «СОУС. Культура юга Украины» центром запущено проект «Арт-підхід до діалогу», метою якого стало примирення роз’єднаних через суспільно-політичні проблеми мешканців Херсонщини. Організатори ініціативи розмірковували, яку силу має культура у вирішенні конфліктів.
— Проект називається «Арт-підхід до діалогу». Діалог між ким і ким?
Сергій Дяченко: — Дуже складно, коли у вас тема, яка не об’єднує, а навпаки. Війна. Претензія один до одного. Арт-підходи завжди краще працюють, тому що це щось третє, що не стосується проблеми напряму. Це сучасне мистецтво, це не етнографія, тому тут нема яскраво вираженої однієї чи другої національної сторони. Це щось таке інтернаціональне, що привертає увагу. І це інтернаціональна мова — мова мистецтва, яка зрозуміла тим, хто не розуміє іншої.
У проекті багато рівнів безпосередньо діалогу. По-перше, це художники. Ми, зокрема, співпрацювали з митцями, які залишилися в Криму, працювали с переселенцями. По-друге, це діалог художника і громади. Виставка проходила в бомбосховищі. Для нас було важливо, як проект сприймають мешканці Херсона чи навіть цього двору, де бомбосховище розміщене. Проект їх зацікавив, бо вони ніколи не бачили бомбосховище з цього боку і не знали, що там можна робити такі акти мистецтва або вести розмову на такі складні теми.
По-третє, діалог іще й із владою. Така практика в нас була, коли шукали приміщення для цієї виставки. Всі міські комунальні об’єкти перебувають у власності управління житлово-комунального господарства, і його представники підшукували нам приміщення. Мені сподобалося, що в них був такий азарт. Вони не вірили, що прийдуть люди, що з’являться якісь відгуки і їх теж похвалять за те, що місто так підключилося до цієї справи.
— Тобто, на вашу думку, примирення, про яке йдеться у вашому проекті, можливе тільки через діалог?
Сергій Дяченко: — Так. У будь-якому вигляді, але цей діалог повинен бути. Наприклад, на виставці був фотопроект, присвячений місту Скадовську. Що може спонукати до примирення людей, які абсолютно різні: хтось працює в магазині, хтось — на будівництві? В них можуть бути різні точки зору стосовно того, що відбувається в країні, але їх усіх об’єднує одне — любов до свого рідного міста. Дівчина-фотограф запропонувала приміряти усім розкішні вуса засновника Скадовська. І по обличчях людей на знімках можна було побачити, наскільки вони раді такій темі, яка поєднує їх усіх.
— Наскільки велика роль на цьому шляху примирення у культури?
Сергій Дяченко: — Мистецтво — це універсальна мова. Повернути Крим і Донбас можна не війною, не закидами один одному, не пошуками того, хто винен, а чимось третім. Це може бути економічне зростання України. Але з нашого боку ми кажемо, що культура — це теж засіб, який може допомогти у цьому. Вона поєднує, відволікає від багатьох проблем, захоплює повністю. Я не знаю більш універсальної мови.
Але й культурі струс необхіден постійно. Як Майдан перетрусив нас, так і мистецтво треба перетрушувати, щоб воно не застрявало у чомусь, не тонуло в якомусь болоті, щоб рухалося вперед. В нас є ще думка зробити його конструктивним, аби потім впроваджувати у галузь містобудування. Запустити оці арт-інтервенції у покинуті підприємства, будівлі, заводи, парки, які нікому не цікаві, щоб привернути увагу до цих проблем. Коли там щось з’являється цікаве, місцеві мешканці починають підтягуватися, починають займатися благоустроєм самотужки. Це теж діалог.
Cпілкувалася Маруся Педоренко.
На знімку: фрагмент виставки «Арт-підхід до діалогу».
Фото надані автором.
