Тридцять років тому, у ніч на 20 лютого 1986 р., з «Байконура» було виведено на орбіту базовий блок орбітальної космічної станції «Мир». Тоді будівництво орбітальних станцій було основним полем космічного суперництва СРСР і США. «Мир» пропрацював понад п’ятнадцять років. Тут побували 104 космонавти й астронавти із дванадцяти країн. В 1996-му американська астронавт Шеннон Лусід установила на «Мире» рекорд тривалості космічного польоту серед жінок — 188 діб. У день ювілею станції під час свого перебування в Запоріжжі, куди вона прибула для навчання студентів розмовної англійської, Шеннон дала ексклюзивне інтерв’ю нашому кореспонденту.
— Із чого почався ваш інтерес до Космосу?
— Відтоді, коли я була маленькою дівчинкою, мені завжди хотілося досліджувати Космос: дізнатися, а що ж там є — за межами Землі, далеко від нас.
— Що чули про Валентину Терешкову? Якось вплинув її політ на ваш вибір професії?
— Я хотіла здійснити політ задовго до Валентини! Ще до того, як Радянський Союз і США запустили ці програми. І я була дуже рада, коли вони були реалізовані — адже я змогла взяти в них участь. До речі, з Валентиною ми двічі-тричі зустрічалися. У мене навіть є світлина, на якій вона і я разом зі своїми дочками. Валентина — чудова людина із цікавим досвідом. І мені справді дуже сподобалося наше знайомство.
— Яке основне завдання виконували під час свого найтривалішого польоту, ваша наукова програма?
— Усі поставлені наукові завдання були виконані з добрим результатом. Один з експериментів був присвячений вирощуванню пшениці: хотілося порівняти процеси вирощування рослин на Землі й у Космосі. Також експериментували з вогнем: палили на орбіті папір. Адже вогонь у Космосі поводиться зовсім не так, як на Землі. Вивчення цього процесу мало допомогти в майбутньому при розробленні програм запуску космічних кораблів. Намагалися з’ясувати, як поведеться паливо в Космосі. Взагалі, усе, що робилося, було з перспективою на майбутнє.
— Чи був під час тривалого польоту в оточенні чоловіків якийсь фізіологічний дискомфорт, як із цим впоралися? Як складаються взаємини чоловіка й жінки в Космосі, чи існують особливі вимоги до космонавта-жінки?
— Жодних особливих вимог до жінки-космонавта немає — такі само, як і для чоловіків. А дискомфорту я не відчувала ніякого. Обидва Юрії (Онуфрієнко й Усачов. — Авт.), з якими я перебувала на станції, були дуже уважними й увічливими. І, що найцінніше, вони сміялися з моїх жартів, цінували мій гумор — і це нам дуже допомагало. Наведу приклад. Оскільки я знала російську мову дуже поверхово, то до англійських слів додавала російські закінчення. Так вони починали звучати по-російському. І коли Юрії намагалися зрозуміти, що ж було сказано, перепитували мене, то я відповідала: ви ж росіяни, якщо не розумієте — повертайтеся назад у школу.
— Космонавти одержували всенародне визнання, звання, нагороди, пільги, ставали фінансово забезпеченими. А що дали у фінансовому плані польоти в Космос вам?
— Обидва Юрії справді отримували фінансову винагороду. Вона залежала від складності роботи. Додатково оплачувалися виходи у відкритий Космос, виконання особливо складних робіт. І тут я також жартувала, запитувала: а за те, що ви здійснюєте політ разом з іноземною космонавткою, вам теж доплачують? Але на це вони не відповіли — тільки сміялися. А зарплата американського астронавта не залежить від того, перебуває він на Землі чи в Космосі. Іде звичайна помісячна зарплата. І це також стало предметом для жартів — але вже з боку Юріїв, вони сміялися: навіщо ти тоді взагалі тут перебуваєш, якщо нічого додатково не одержуєш?
— Так що ж все-таки дала вам космонавтика?
— Найголовніше — це моральне задоволення від того, що займалася саме тією роботою, яку дуже люблю. Що це була дуже складна робота — і я робила її добре. Це найбільша винагорода.
— Свою дочку відпустили б у космічний політ?
— Якби вона захотіла — відпустила б. Але це не те, чого хочуть мої діти.
— Чи спілкуєтеся з тими, з ким літали, готувалися до польотів? Чи є якесь співтовариство астронавтів?
— Звичайно, ми підтримуємо стосунки. Можливо, не так часто, як хотілося б: між нами великі відстані, та й життя в кожного своє. А асоціація астронавтів справді існує, намагаємося зустрічатися щороку. Два роки тому ми збиралися в Китаї. В 2015-му у мене не було можливості відвідати зустріч. На найближчій сподіваюся побувати обов’язково.
— Сьогодні Україна втрачає свої позиції на світовому ринку ракетно-космічної техніки. Дніпропетровський «Південмаш» переживає важкі часи. А що могла б дати нашій країні робота в космічному напрямі, наскільки вигідні сьогодні інвестиції в цю галузь?
— Сьогодні ці труднощі характерні для всіх країн. Навіть в Америці НАСА не одержує від уряду стільки коштів, скільки вони б хотіли. Але розвиток космічних програм насамперед мотивує молодих людей, надихає їх. Вони знають, що, отримавши освіту, зможуть розширити сферу своєї діяльності й піти дуже далеко у своїй професії.
— Що вас привело в Запоріжжя?
— Я за запрошенням приїхала на тиждень у Запоріжжя, щоб допомогти студентам у вивченні англійської мови. Спілкувалися з ними на абсолютно різні теми — щоб у них була можливість розмовляти англійською мовою з її носіями. Хотілося б ще не раз повернутися в Запоріжжя. Мені дуже сподобалася зустріч із керівництвом міста: особливо їхня пропозиція повернутися й попрацювати з учнями середніх шкіл.
ОФІЦІЙНО
Заступник запорізького міського голови Анатолій Пустоваров:
— Завжди дуже приємно, пізнавально й надихає, коли нас відвідують такі легендарні люди. Ми обговорили з нею вже наявні напрацювання, які успішно себе зарекомендували в наших вузах. Спілкування учнів з носіями мови дуже важливе — особливо з такими, як Шеннон. Процеси глобалізації не тільки в економіці України, а й в усьому світі мають на меті вільне перетинання кордонів для товарів, фінансів і людей. І англійська мова є тим фактором, який це полегшує. З нашою американською гостею ми обговорили можливість занять англійською зі школярами. Це дуже цікаво, якщо вони зможуть обговорювати дивовижні речі з такими дивовижними людьми.
Такі програми будуть масштабовані на всі навчальні заклади Запоріжжя.
ДОВІДКА
Шеннон Матильда Уеллс Лусід народилася 14 січня 1943 року в Шанхаї.
Здійснила 5 космічних польотів, включно з рекордним для жінок польотом на станції «Мир» тривалістю 188 діб (березень—вересень 1996 р.). За цей політ отримала вищу нагороду для астронавтів — Космічну медаль пошани Конгресу (єдина жінка, нагороджена прижиттєво). Їй також належать три послідовні світові рекорди: перша жінка, яка здійснила 3-й, 4-й і потім 5-й політ. Останній рекорд дійсний понині, ще п’ять астронавток його повторили, але жодна поки що не перевершила.
Вчилася в університеті Оклахоми, де одержала ступінь з біохімії в 1973 році. В 1978-му відібрана в загін астронавтів НАСА. Вона була єдиною з 6 кандидатів-жінок, хто на той момент був матір’ю.
У 1985 році здійснила свій перший космічний політ на шатлі «Дискавері». Потім літала як фахівець в 1989-му, в 1991-му і в 1993 роках. 1996-го здійснила політ на станцію «Мир»: за цей час провела численні медичні й фізичні експерименти. В 2002—2003 рр. служила керівником наукового підрозділу НАСА. Пізніше була фахівцем з CAPCOM (відповідальний на Землі астронавт, який по прямому зв’язку дає термінові консультації орбітальній команді за потреби). Залишила НАСА в 2012-му.
Нагороди: Космічна медаль пошани Конгресу у грудні 1996-го — стала десятою особою й першою жінкою, відзначеною цією нагородою. Введена в Зал Слави жінок Оклахоми в 1993 році. Медаль «За заслуги в освоєнні космосу» (12 квітня 2011-го) — за великий внесок у розвиток міжнародного співробітництва в галузі пілотованої космонавтики.
В 2005 році знялася у фільмі «Далека синя височінь».
Захоплення: подорожі, походи, польоти на літаках, читання.
Одружена з Майклом Ф. Лусідом (Індіанаполіс), у них дві дочки й син, а також 5 онучок.
ЦИФРА
Початкова довжина станції «Мир» становила 13,13 м, діаметр — 4,35 м, корисний об’єм — 76 кубометрів, маса — 20,9 тонни, максимальний екіпаж — шість осіб. Потім протягом десяти років один за одним були пристиковані ще шість модулів загальною вагою майже 93 тонни.
Фото надане автором.
