Коли заходить мова про енергозберігаючі технології, найчастіше кажуть про заміну газових котлів на твердопаливні, про встановлення приладів обліку, заміну лампочок та інше. На жаль, в арсеналі способів енергозбереження зовсім не розглядається роль енергетичних рослин, які використовуються для виробництва екологічного біопалива. А тим часом, на думку фахівців, пара десятків таких виробництв істотно полегшила б ситуацію в Україні, яка сьогодні багато в чому залежить від імпортних поставок енергоресурсів. Наприклад, тепловіддача пелетів із міскантуса в десять разів вища, ніж у палива із соломи. Міскантус — це така трава. Вона й зацікавила Геннадія Лелякова п’ять років тому.
Початок поклав міскантус
У 2010 році ціна на газ стала зростати, а разом із цим і розуміння, що українцям варто серйозно замислитися про енергозберігаючі технології. Геннадій у той час мав невелике машинобудівне виробництво, і сфера його інтересів, як і кожного дбайливого підприємця, зрозуміло, лежала в царині енергозбереження. Якось йому потрапила на очі програма Європейського Союзу «Оптиміск» з вирощування енергетичних рослин. За освітою Геннадій — інженер-механік і економіст, а тут раптом вирішив зайнятися... вирощуванням багаторічної трави. Пройшов відбір претендентів на грант і був включений у наукову програму з районування міскантуса поряд із декількома українськими науковими структурами. Як приватна особа, а точніше — як ботанік-аматор.
Його завдання було просте — посіяти надіслане насіння, доглядати за ним, описувати його стан, фотографувати й усі спостереження відправляти своєму англійському кураторові. А після закінчення сезону готувати свої висновки із приживлюваності рослини в умовах степового Донбасу. Так у городі Геннадія біля приватного будинку з’явилася дослідна ділянка з маловідомою для цього краю культурою. Міскантус — це такий рід багаторічних трав’янистих рослин сімейства злаків, що використовується для виробництва сухого палива — пелетів. Технологія проста: маса скошується, дробиться, проходить високий тиск, потім температуру до 400 градусів — і на виході маємо трав’яне паливо. Розмір катишків може досягати 12 сантиметрів, що досить зручно в разі автоматичного спалювання. Засипав у бункер котла — і три дні туди не заглядай. Техніка сама спрацює, як треба.
Однак створене Геннадієм енергетичне агентство «Зелена енергія» не переслідувало практичного втілення своїх напрацювань, тобто не пішло виробничим шляхом, а продовжило наукові дослідження. Уся ця проблематика здалася Геннадію цікавою і досить важливою. Скажімо, для виготовлення пелетів можна ефективно використовувати вербу, акацію, тополю. Це генно-модифіковані дерева, але боятися їх не треба. Адже вони не потрапляють у нашу їжу. Це спеціально виведені для такої мети сорти. Скажімо, якщо стандартний ліс, припустимо, сосновий, має період вирубки в середньому 80 років, то для вирощування генно-модифікованої тополі на тверду деревину знадобиться 10—12 років — майже у вісім разів менше. Однак спочатку як експеримент Геннадій вибрав все-таки траву, щоб потім, якщо все вийде, спробувати свої сили й у вирощуванні дерев.
Експеримент продовжили з тополею та акацією
— Ми намагаємося знайти оптимальну культуру для отримання маси для біопалива. Після міскантуса взяли в одній угорській фірмі черешки тополі, акації й стали їх вирощувати, бажаючи довідатися, як вони поводитимуться в наших широтах, — розповідає Геннадій. — З’ясувалося, що весняної води в умовах степу їм вистачає, чого не можна сказати про вербу. Вона не зможе проростати в наших краях, оскільки їй не вистачає води, щоб укоренитися й набратися сил. Наприклад, за результатами минулого року в Луганській області випало 400—450 міліметрів опадів, а для верби потрібно щонайменше 600—700. Тому виробникам біопалива в нашій області цю культуру ми не рекомендуємо.
Город Геннадія в десять соток уже давно перетворився на дослідне поле. Ділянки під тополю та акацію невеликі, але для наукової праці цього досить. За ростом черешків іде спостереження, до того ж їх не поливають, не вдобрюють, одне слово, не пестять і не плекають, спостерігаючи за тим, як поводитимуться рослини в таких спартанських умовах.
— Підбір рослин — це тривалий у часі процес. Це не бізнес. Я від цього нічого не маю, але мені цікаво те, чим я займаюся. Робота, по суті, перебуває на початковому етапі. Ми співпрацюємо з фірмою Salіx Energy з Волинської області, що вважається піонером у вирощуванні енергетичних культур в нашій країні, а також з компанією KSG Agro. Ділимося тонкощами технології вирощування трави, порівнюємо результати. Вони, звичайно, різні. Ми дійшли висновку, що для наших умов більше підходить тополя. Наші висновки по всіх рослинах, якими ми займаємося, перебувають у Лондоні і слугують рекомендацією тим, хто вирішив зайнятися вирощуванням енергетичних культур і виробництвом біопалива, — розповідає Геннадій.
Наступного року агентство «Зелена енергія» планує висадити маточники тополі та акації й далі займатися розплідником для їхнього розмноження. В умовах степового клімату в цих дерев гарна приживлюваність і позитивний ріст. За роботою агентства вже стежать виробники котлів. У середньому енергетичні культури дають 15 тонн маси з гектара. Біопелетами можна опалювати все. Відсоток золи мінімальний і шкідливості, по суті, немає. У Донецькій області вже зрозуміли вигоду такої технології й починають нею займатися. На Луганщині свої можливості в цьому напрямі поки що вивчають.
— Заміна газових котлів на твердопаливні сьогодні йде на повний хід. І якщо буде проект з виготовлення екологічної деревини для пелетів, ми зможемо прискорити цей процес, — вважає виконавчий директор енергетичного агентства «Зелена енергія» Геннадій Леляков.
Луганська область.
Акація в кліматі Луганщини приживається добре.
Фото надано Геннадієм Леляковим.
