Зовсім короткий список об’єктів культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні ризикує скоротитися: з нього офіційно можуть прибрати Софійський собор (на знімку).
В Україні лише сім об’єктів мають статус пам’ятки світового значення: Київський Собор святої Софії та Києво-Печерська лавра, історичний центр Львова, пункти геодезичної дуги Струве, дерев’яні церкви Карпатського регіону, резиденція митрополитів Буковини і Далмації (будівля Чернівецького національного університету) та Херсонес у Севастополі. Та якщо старогрецьке місто-держава в цей час знаходиться на анексованій Росією території, то Софії Київській у центрі української столиці загрожують руйнівні процеси через забудову. А якщо держава не дбає належним чином про такі осередки, їх викреслюють із списку ЮНЕСКО.
Скандальне будівництво навкруги Софії розпочалося в 2008 році компанією ТОВ «Інвестиційно-будівельна група». А 2010-го, на 34-й сесії ЮНЕСКО це питання викликало неабиякий резонанс. Тоді храм збиралися відправити до так званого чорного списку (переліку об’єктів, що перебувають під загрозою). Але все обійшлося: комітет повірив у обіцянки української сторони про заборону будівництва у буферній зоні об’єктів національної спадщини. За рішенням Київської міської ради, тоді будівельні роботи припинили. Та зараз та скандальна забудова може кардинально вплинути на подальшу долю історичного об’єкта.
Йдеться про будівництво житлового будинку на вулиці Гончара. Зараз ця недобудова за висотою значно перевищує міжнародну норму, згідно з якої споруди в буферній зоні об’єктів не мають перевищувати висоту 27 метрів, а будівля на Гончара сягнула відмітки 38 м.
За словами Ольги Балицької, члена комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування, якщо висота будівлі не буде зменшена, депутати Київської міської ради будуть змушені звернутися до правоохоронних органів.
«Забудовник «Інвестиційно-будівельна група» вказує на те, що максимальна висотність об’єкта будівництва по вул. О. Гончара, 17/23 — 41 м від поверхні землі. Це допускається в історико-містобудівному обґрунтуванні Житлового комплексу від 2004 року. Фактично, він посилається на сумнівний документ. Науковий керівник історико-містобудівного обґрунтування офіційно заявив, що ніколи не погоджував зазначену висотність і категорично заперечує проти неї. Прокуратурою м. Києва за фактом службового підроблення документів відкрито кримінальне провадження», — стверджує Ольга Балицька.
Проте ця забудова шкодить й фізичному здоров’ю пам’ятки культурної світової спадщини. Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська пояснила: гідрогеологічна зона, яка впливає на стан собору, охоплює площу в радіусі приблизно 300 метрів від центру пам’ятника, а будівельний майданчик на Гончара 17/23 входить в неї, тому, безумовно, впливає на стан заповідника.
Сам забудовник наголошує на тому, що всі його дії законні, і навіть сама комісія ЮНЕСКО в 2013 році не виявила жодних порушень.
Не менш драматично складається доля й з природними об’єктами нашої держави, які внесені до списку ЮНЕСКО. Йдеться про давні карпатські ліси. У світовій спадщині вони номіновані як «Букові праліси Карпат та старовірові ліси Німеччини». Проте в Україні не мають навіть природоохоронного статусу і класифіковані як звичайні, експлуатаційні ліси. З кожним роком їхня кількість зменшується, а разом із ними зникають рідкісні види тварин та птахів, що втрачають середовище свого існування, руйнується природній баланс, зменшується рівень води в Карпатах. Цінність такого лісу в тому, що він корінний і абсолютно природній, він розвивається самостійно, без будь-якого втручання людини. В світі подібних осередків залишилось не так багато, а в Україні їх знищують.
Керівник природоохоронного проекту «Збереження карпатських пралісів» Ольга Яремченко стверджує: що залишки унікального об’єкта природної спадщини можуть зникнути вже за 5 — 6 років. «Станом на серпень 2014 року із шістнадцяти тисяч гектарів лише дванадцять зберегли критерії пралісів. Решту зруйнувала господарська діяльність», — каже Ольга Яремчук. Отож, не надавши пралісам особливого статусу, продовжуючи масові вирубки, ризикуємо втратити їх назавжди.
Фотоетюд Юрія ПЕРЕБАЄВА.
