Без молока неможливо уявити «здорове меню». Проте сучасні дари корівників лише віддалено нагадують той корисний продукт, який українці споживали 100—200 років тому.

 

 

Киянка Олена на власному досвіді переконалася: знайти якісне молоко на столичному ринку непросто. «Я кілька разів купувала домашнє молоко в однієї продавчині, — розповідає жінка. — Поки не звернула увагу на те, що воно має блакитний відтінок і дуже довго не скисає».


Олена віднесла підозрілий напій до лабораторії і виявила, що їй продали знежирене молоко. За ціною незбираного. «Швидше за все, це молоко «прогнали» через сепаратор, тобто з нього зняли вершки — в прямому й переносному сенсі. Саме тому воно мало такий дивний колір», — припускає жінка.


Та Олені ще пощастило, адже перекупки на ринках знають безліч інших методів фальсифікації молока. Один із найдавніших — розведення водою. Окрім того, в молоко можуть підмішувати крохмаль, борошно, мило, крейду, вапно, гіпс, борну чи ацетилсаліцилову кислоту... До речі, перешкоджати скисанню молока здатні й антибіотики, що потрапляють у продукт від хворих корів, яких лікують такими препаратами.


Реалізовувати «знежирене» домашнє молоко на ринках заборонено, проте дієвого контролю за винахідливими продавчинями немає. Ніхто не може гарантувати, що на базарі вам запропонують справді якісний продукт.


Молоко цінують саме за те, що в ньому в оптимальному співвідношенні поєднані жири, білки і вуглеводи, які легко засвоюються організмом. Крім того, завдяки молочному жиру «білий напій» збагачується жиророзчинними вітамінами. Тож «сепарований» продукт матиме нижчу біологічну цінність.


Маніпуляції із жирністю молока — найрозповсюдженіший спосіб його фальсифікації не тільки в дрібнотоварному виробництві. Експерти багато разів виявляли в торговельній мережі пакети чи пляшки з молоком із заниженим вмістом жиру. Раніше це пояснювали намаганням виробників уникнути «цінового диктату». Наприклад, молоко жирністю 2,5 відсотка вважалося соціально значущим товаром, ціни на який регулювала держава. Тому виробники «малювали» на пакеті жирність 2,6 відсотка, хоча насправді напій до цього показника не дотягував. Нині контроль послаблено, а маніпуляції довкола маркування і реального вмісту продуктів тривають.

Пропонуючи продукцію заниженої жирності, недобросовісні виробники отримують більші прибутки.


Якщо тваринного жиру в молоці не вистачає, то деяких небажаних інгредієнтів — у надлишку. Експерти знаходили в молоці домішки дешевих рослинних жирів та інші неприємні «сюрпризи».


«Дари корівників» швидко псуються, особливо влітку, тому винахідливі бізнесмени додають до молока соду чи аміак — щоб не так швидко скисало. Докази можна побачити на сайті Центру незалежних споживчих експертиз «Тест», де оприлюднено багаторічні порівняльні дослідження молока від різних виробників. Цікаво, що згадану вище соду експерти виявляли і в «домашньому» молоці, і в «заводському». До речі, в придбаному на базарі продукті знаходили навіть рослинні жири. В домашніх умовах приготувати таку «бовтанку» неможливо — швидше за все, перекупка видавала за домашнє молоко фальсифікований напій, «винесений» з молокозаводу...


Нещодавно результати тестування молочної продукції оприлюднило Державне підприємство «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». Його фахівці відправили до лабораторії вісім зразків молочної продукції з місцевих магазинів. Для проведення споживчої експертизи придбали молоко, виготовлене в різних регіонах — на Харківщині, Київщині, Вінниччині, Полтавщині та Черкащині.


Рослинних жирів у молоці цього разу не виявили. Проте два зразки з восьми перевірених не відповідали вимогам нормативних документів за вмістом жиру. Так, виготовлене на Черкащині питне пастеризоване молоко відомої торговельної марки містило 2,4% жиру — замість заявлених на пакуванні 2,6%. Крім того, в ньому була занижена масова частка білка — 2,74% (за норми не менше 2,8%). Схожі недоліки мало й пастеризоване молоко з Харківщини: 3% жирності — замість 3,2%.


«На око» виявити такі вади неможливо. Проте в багатьох випадках споживачі купують неякісний товар винятково через власну неуважність, не читаючи написів на пакуванні, не звертаючи уваги на термін придатності продукту.


Термін зберігання залежить від пакування та від виду термічної обробки молока в процесі виробництва. Виготовлене відповідно до вимог ДСТУ 2661:2010 молоко може бути пастеризоване, пряжене,; ультрапастеризоване (УВТ) та стерилізоване. Найпопулярніше — пастеризоване та пряжене — зберігають за температури +2—4 градуси за Цельсієм: у пакетах з поліетиленової плівки — 72 години, у пакетах з комбінованого матеріалу або пляшках з полімерних матеріалів — 7 діб. Цікаво, що за нашим законодавством виробник може на свій розсуд визначити термін зберігання молока, якщо погодить його з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.


Чи доводилося вам приносити з магазину зіпсоване молоко? Частково в цьому винні продавці, які не поспішають прибирати з вітрин прострочені продукти. В дрібних магазинах свіжого, тобто сьогоднішнього, молока не зустрінеш в принципі, а у великих супермаркетах його зазвичай відсувають у дальній куток, виставляючи наперед учорашнє чи позавчорашнє. За браком часу покупець схопить перший-ліпший пакет.


Щоб не підтримувати своїми гаманцями недобросовісних продавців, варто запам’ятати кілька простих порад. Не купуйте молоко, термін придатності якого спливає «сьогодні». Якщо його перевозили або певний час зберігали в неналежних умовах, ви принесете додому зіпсований напій. Не купуйте молочні продукти в магазині, де не працюють кондиціонери і часто ламається холодильне обладнання. Звертайте увагу на зовнішній вигляд упаковки (чистота, цілісність, герметичність). Не варто купувати продукт у пошкодженій, забрудненій чи деформованій тарі.


І нарешті, спробуйте оцінити товар за співвідношенням ціна-якість або принаймні ціна-кількість. При цьому зверніть увагу на масу нетто, вказану на пакуванні: однакові на вигляд пляшки або пакети можуть містити і 850 грамів продукту, і кілограм.

 

Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.