Нещодавно на пленарному засіданні Верховної Ради України я був змушений публічно порушити питання щодо бездіяльності деяких органів державної влади в роботі з подолання корупції у газовій сфері.

 


Нагадаю, 20 серпня 2012 року постановою Кабінету Міністрів України №770 уряд Азарова передав у безплатне користування на праві господарського відання газорозподільні системи приватним компаніям, прямими чи опосередкованими власниками яких є Фірташ, Іванющенко, офшорні компанії та інші олігархи.


9 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про ринок природного газу», який набрав чинності 1 жовтня цього року. Це надзвичайно знаковий закон. Він не тільки імплементував положення директив ЄС, що регулюють відносини у газовому секторі Євросоюзу, в національне законодавство України, але й, урешті-решт, остаточно поставив крапку в питанні можливості використання приватними облгазами державного майна газорозподільних систем на праві господарського відання, тобто безплатно.


Завдячуючи ініційованій народним депутатом О. Ксенжуком поправці до частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу», а саме доповнення її абзацом такого змісту: «Газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть знаходитися в користуванні оператора газорозподільної системи на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб’єктів господарювання державного сектору економіки», а також наполегливим виступам на пленарному засіданні Верховної Ради України моїх колег — народних депутатів А. Геращенка, Ю. Луценка, О. Ляшка, Є. Соболєва та С. Соболєва, вдалося консолідувати позицію депутатів відповідних фракцій, що дало можливість отримати на її підтримку в сесійній залі 277 голосів.


І який результат прийняття закону ми сьогодні маємо?


Інформую, шановні читачі, що 

державні газорозподільні системи і далі перебувають у приватних облгазів у безплатному використанні відповідно до договорів, укладених, до речі, ще за часів уряду Азарова. А їх власники—олігархи, реальні чи номінальні, продовжують наживатися на державному майні.


Постає запитання: чому держава і далі дозволяє безплатно використовувати власні газорозподільні системи? Скільки вона втрачає від такої власної бездіяльності?


Давайте порахуємо. На сьогодні об’єктами газорозподільних систем, які перебувають у власності держави, користуються 41 суб’єкт господарювання, 40 з яких не належать до державного сектору економіки. Якщо застосовувати аналогію законодавства з питань платного користування державним майном, мінімальна орендна ставка стосовно державного майна, яке на цей час використовується операторами газорозподільних систем недержавного сектору економіки становить 10 відсотків на рік від залишкової вартості такого майна.


Беручи до уваги, що за результатами інвентаризації об’єктів газорозподільних систем, які перебувають у державній власності за 2015 рік, залишкова вартість цього майна становить понад 4,5 мільярда гривень, орієнтовна сума втрат державного бюджету протягом періоду з 01.10.2015 р. по 01.08.2016 р. становить 411 мільйонів 822 тисячі гривень, а щоденна сума втрат, тобто збитків державного бюджету — 1 мільйон 233 тисячі гривень.
Що необхідно було зробити уряду? Власне, прийняти постанову про перехід на платне використання державних газорозподільних систем.


Проект такого урядового рішення, розроблений, до речі, на вимогу колишнього Прем’єр-міністра України А. Яценюка, вже з листопада 2015 року «гуляє» коридорами центральних органів виконавчої влади. За цей час декілька разів змінилося керівництво Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, але проект постанови так і не внесено на розгляд Кабінету Міністрів України.


22 березня 2016 року я звернувся до Прем’єр-міністра України з приводу зволікання з виконанням вимог статті 37 Закону України «Про ринок природного газу». Своїм дорученням від 28 березня 2016 року Прем’єр-міністр України доручив Мінекономрозвитку невідкладно подати у встановленому порядку для розгляду на черговому засіданні уряду проект акта, спрямованого на реалізацію статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» стосовно запровадження платного використання газорозподільних систем, власником яких є держава, а також опрацювати питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у невиконанні доручень уряду.


Нічого щодо звернення і доручення реально не виконано.


Чому я сьогодні акцентую на цьому питанні таку увагу? Тому що це не тільки злочинна бездіяльність і сприяння корупції в газовій сфері. 


Це також втрачені реальні кошти державного бюджету, які можна було спрямувати для вирішення соціальних питань, зокрема на пенсії, зарплати вчителям і лікарям. Це, зрештою, кошти для надання субсидій населенню з відшкодування комунальних та інших послуг.


І мене як голову підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення дуже турбує, що не тільки Міністерство економічного розвитку і торгівлі, але навіть Міністерство фінансів не дуже опікується цією проблемою, оскільки на свої звернення з порушеного питання фактично отримував чиновницькі відписки.


Але нині ми розпочали роботу над проектом закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік». І вкрай важливо врахувати всі можливі надходження до державного бюджету, в тому числі і відрахування від платного використання державних газорозподільних систем.


Слід зазначити, що при цьому дещо дивним видається лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 15 серпня 2016 року, адресований Кабінету Міністрів України, в якому міністерство пропонує всі питання, що стосуються подальшої долі державних газорозподільних систем передати для вирішення Міненерговугілля. Оце так! Вважаю, що від такої «слушної» пропозиції і задоволення власники приватних облгазів будуть лише втішно потирати руки, оскільки питання переходу на платне використання державних газорозподільних систем може бути відтерміновано на декілька місяців. 


У зв’язку з цим я ще раз звернувся до Прем’єр-міністра України з вимогою поставити крапку в питанні незаконного використання державного майна приватними облгазами.


Залишається сподіватися на державницький підхід і бажання Прем’єр-міністра України розв’язати проблеми, які накопичилися в нафтогазовому комплексі за період незалежного існування нашої держави.


І так хочеться вірити, що взятий урядовий курс на рішуче подолання безгосподарності і корупції в зазначеній сфері буде підтриманий.

 


Сергій ДРАЮК, народний депутат України, голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення.