Справді, у світі 252 країни, але лише одна із них називається Піднебесною. Пояснення, виявляється, просте: згідно з конфуціанською ідеологією імператор Китаю — представник неба на землі.

 

Київ і Пекін розділяють 6 часових поясів і 6 з половиною тисяч кілометрів. Але для ентузіастів та мандрівників це не перепона. Відомий науковець-академік В. Ващенко потрапив до Китаю як запрошений фахівець, оскільки він добре відомий у світі обчислювальної техніки, автоматики та телемеханіки (Китай потребує сьогодні передових технологій). А от його дружина — Наталія Шапличенко, дісталася Китаю як допитлива туристка. І ось результат — 650-сторінкова книга «Дикая слива мэйхуа». Талановита журналістка вдало відтворила загадковий світ життя народу сьогодні однієї із країн, що бурхливо розвивається. І зробила це, використавши всі можливості поетичного словника, емоційного опису природи, побуту, світосприйняття китайського народу.


Зрозуміло, що Н. Шапличенко не перша вітчизняна відкривачка Китаю. Досить згадати полтавчанина дипломата Єгора Тимковського (1790—1875) — автора тритомника «Мандри в Китай через Монголію в 1820 і 1821 роках». Це видання й нині допомагає вивчати Піднебесну багатьом сучасним дослідникам.


Без перебільшення книгу Н. Шапличенко можна поставити поряд з томом американки Марти Ейверн «Чайний шлях», що, до речі, проілюстрований географічними мапами, складеними майже двісті років тому Є. Тимковським. Відмінність видань, гадається, лише у тому, що перше — лірично-поетична розповідь про Китай, а друге — науково-дослідницька.


***


Мейхуа (символ чистоти, гордості й незламності) — різновид китайської сливи, ніжне квітування якої в кінці зими (на Новий рік), щедро оспіваний у східній поезії та живописі. Невипадково ці дні в Китаї називаються Святом весни.