Конституція України визначає рівень вирішення духовних, наукових, освітніх, соціально-економічних, культурних проблем розвитку держави, суспільства, особистості з метою розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави; усвідомлення відповідальності перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями та керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням.

 

 

 


Розв’язання окреслених проблем доцільно проводити в такій площині: «Першим було Слово, продовженням було Слово і справою було Слово Його і це слово БОГ».


Це передбачає збереження, розвиток, створення наукових установ, навчальних закладів з урахуванням потреб громадян, конкретної дитини, учня, студента. Реформи ж в Україні призводять до знищення, закриття, припинення діяльності (оптимізації) установ, організацій, у тому числі у сфері науки і освіти.


На початку 90-х років поняття реформи розглядалося як перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури, в т. ч. і в системі освіти. Впродовж усіх часів основним у реформі освіти був зміст освіти, її об’єм, способи і методи реалізації.


Розглянемо тільки деякі проблеми розвитку законодавства у сфері освіти та формування концептуальних засад розвитку освіти.


За наполяганням Юхновського Ігоря Рафаїловича — тоді заступника Голови Президії Верховної Ради України, голови Комісії з питань науки і освіти, голови Народної Ради та міжнародних «експертів» статтею 29 Закону України «Про освіту» від 23.05. 1991 року № 1060-XІІ законодавчо було закріплено, що обов’язковим є навчання в школі до 15 років. Тобто був знижений загальнодержавний стандарт та рівень загальної середньої освіти. Це фактично був удар по обороноздатності України. До 1990 року на вимогу Міністерства оборони України кожний випускник-допризовник повинен був знати принцип дії тріода.


На вимогу українського народу було розпочато роботу щодо відновлення на законодавчому рівні обов’язкової загальної середньої освіти та державних стандартів освіти.


У Законі України «Про освіту» в редакції № 100 від 23.03, 1996 року частиною другою статті 35 було законодавчо відновлено: «Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття». Частиною другою статті 12 передбачено «Повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою і здобувається в закладах освіти, а також в інших видах і формах, визначених законодавством». Міжнародний валютний фонд, Міжнародний валютний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міністерство фінансів України в особі В. Матвійчука (на той час заступник міністра фінансів України) категорично виступали проти ухвалення Закону України «Про освіту» та вимагали вилучити ст. 57. про гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів. Комітет з питань науки і освіти зайняв одностайну принципову позицію, закон був ухвалений Верховною Радою України і підписаний Президентом України.


Тоді ж надійшли пропозиції до проекту Закону України «Про освіту» реєстр. № 3491-д від народних депутатів України-суб’єктів законодавчої ініціативи, центральних органів виконавчої влади, національних академій наук України, Спілки ректорів України, профспілкових організацій, обласних державних адміністрацій, обласних рад, навчальних закладів. Попереду — тривала, копітка праця. До офіційного складу робочої групи із підготовки проекту закону до другого читання ввійшло більш як 90 осіб.


Не встигла Верховна Рада України ухвалити у повторному першому читанні проект «Про освіту» реєстр. № 3491-д, а керівництво Міністерства освіти і науки поставило Україну перед фактом, і на розгляд серпневих конференцій експромтом було внесено проект Концептуальних засад реформування середньої освіти «Нова українська школа».


Концепції закону про освіту на всеукраїнському рівні ніхто не представляв та не обговорював, проект закону України «Про освіту» реєстр. № 3491-д ще не прийнятий, а вже було підготовлено проекти «Концепції загальної загальноосвітньої школи України», затвердженого Президією Національної академії педагогічних наук України та обговорено на Загальних зборах Національної академії наук України та Концептуальних засад реформування середньої освіти «Наукова українська школа», представленого керівництвом Міністерства освіти і науки України. Між проектами концепцій більш як 60 концептуальних комплексних, системних розбіжностей, то про який єдиний підхід йдеться? На наше переконання, ухваленню рішення про пріоритетні напрями розвитку освіти має передувати всебічне обговорення концептуальних засад розвитку освіти. Треба надрукувати проекти документів у центральних газетах, зокрема «Освіта України». Доцільно затверджувати документи із питань пріоритетних напрямів розвитку освіти на спільних засіданнях Колегії Міністерства освіти і науки України, Президії Національної академії педагогічних наук України та Президії Національної академії наук України. У такому випадку документ мав би відповідний статус.


У проекті Концептуальних засад реформування середньої освіти «Нова українська школа», можливо, тоді б не були наявні тенденції приниження директорів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів.
А так у громадян України постає запитання, чому в проекті концепції «Нова українська школа» (Концептуальні засади реформування середньої школи) присутні ключові поняття «ФОКС-ГРУПА. ДИРЕКТОРИ ШКІЛ. ФАРШИРОВАНА РИБА» (випускник нашої української школи ... він як фарширована риба»?


Нині в Україні функціонує 17 459 загальноосвітніх навчальних закладів, тобто працює 17 459 директорів, навчається 3 718 427 учнів, і що вони всі є фаршированою рибою? Такої зневаги українці не зазнавали ніколи. До цього часу не було жодного відомого науковця, педагога України, який би зневажливо ставився до особистості дитини, учня, педагога, науковця, керівника навчального закладу.


Ініціюються проекти і програми у відповідності із якими діти, учні не читатимуть, знатимуть табличку множення, тобто блокується право українців на читання Біблії, Святого Євангелія, Закону Божого, усвідомлення досягнень науки, читання класичної літератури. І це відбувається у вік розвитку нанотехнологій, електронних носіїв інформації та засобів інформації, генетичної інженерії, вивчення процесів стовбурових клітин, атомної, сонячної енергії, екологічно чистих технологій.


Вони реально забули, не знають, не враховують, чи реально глумляться над тим, що людина створена за образом і подібністю Божою, а діти знаходяться під особливим захистом Ісуса Христа. Це ще раз переконує в тому, що добро необхідно не тільки творити, а й захищати.


Вони знехтували тим, що діти, учні орієнтуються не на креативність, а на духовність, мудрість, культуру, інтелект, на особистість батька, матері, керівника навчального закладу, особистість педагога.


Постають закономірні питання, чому не розробляється проект концепції загальної середньої освіти, адже загальну середню освіту учні здобувають не тільки в загальноосвітніх навчальних закладах, а й у професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації (технікуми, коледжі)? Чому з проектів концепцій зник тип навчального закладу — колегіум?


Вищі навчальні заклади 25 років жили без відповідного науково-методичного супроводу, нині вони функціонують фактично поза законодавчим полем. Скільки їм ще треба чекати, щоб їх почули, зрозуміли, не заважали, не руйнували? У Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти більше року перебуває звернення 270 тисяч педагогічних працівників, батьків щодо законодавчого врегулювання діяльності вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. У вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації у 2014/2015 році навчалося 251 271 студент у 720 навчальних закладах. Представник Реанімаційного пакета реформ, член робочої групи з розробки проекту закону «Про освіту» заявив, що на ці звернення не потрібно звертати увагу, адже звернулися «неавторитетні, неповажні, нешановані» люди.


Народні депутати України, представники різних фракцій, більшість із них — члени Комітету з питань науки і освіти, внесли на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» (щодо освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст) реєстр. № 5240, і комітет уже не вперше вимагає його розгляду. 


Педагоги, науково-педагогічні працівники, батьки вимагають: «Припиніть реформи без відповідного наукового, фінансового, кадрового забезпечення та розробіть, сформуйте педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівникам соціальний захист, надайте відповідну заробітну плату, створіть науково-методичний комплекс: методологію, підручник, посібник, методичний посібник, дидактичні матеріали, технічні засоби навчання для наукової організації навчально-виховного процесу.


Під час виїзних засідань Комітету з питань науки і освіти до Донецької, Львівської, Миколаївської, Луганської областей педагогічні працівники, науковці ставили закономірні питання:


Чому надруковані вісім підручників з англійської мови для 8-го класу, за якими не можна вчитися, чому в підручниках з історії, математики, алгебри, геометрії існує багато фактичних помилок?


Чому в найбільш поширеному підручнику з української літератури для 7-го класу учнів загальноосвітніх навчальних закладів (автор Авраменко О. М.) ставиться завдання пояснити лексичне значення вислову, «як рідного батька продати», замінивши його словом-синонімом?


Чому в казці «Мишка», один із персонажів, який є представником українців, представлений «...як товстий, годований кабан...»?


Чому автор підручника характеризує його «як низьку, підлу, нікчемну людину»?


Для дітей молодшого шкільного віку рекомендують читати казки «Осляча шкура» Шарля Перро. Згідно з одним перекладом, король після смерті королеви вирішив одружитися на королівській вихованці, фактично названій дочці, а згідно з другим перекладом — на рідній дочці. Основна ідея казки — щоб стати щасливою, необхідно радитися з чарівницею? Те, що текст перекладений нашвидкуруч, видавців не зупинило. Інша казка «Пані метелиця» братів Грімм. Основна ідея казки — якщо хочеш бути багатою, втопися в криниці та допоможе тобі чаклунка. Чи не в польській Криниці-Здруй намагаються міжнародні мафіозні структури, масонські ложі втопити волю та свободу українського народу?


Український народ притримується тисячолітніх традицій — категорично заборонено іти по пораду до чарівниць, чаклунів,   екстрасенсів.


Педагоги, вихователі вимушені запроваджувати «нові технології навчання» і дають завдання учням шукати помилки в підручниках, посібниках, створених «науковцями», «авторитетами», «шановними людьми».


Українці усвідомлюють, що існує різне законодавство, у тому числі у сфері освіти. Є для резервацій, колоній, метрополій, а є для демократичних держав і громадянського суспільства. Прикладом демократичних підходів є законодавство Київської Русі, у тому числі святого князя Володимира «Ясне Сонечко», князя Ярослава Мудрого, «Повчання Володимира Мономаха дітям», Конституційний акт «Договорів і установ», упорядником яких був Пилип Орлик.


Україна ніколи не була резервацією, колонією, метрополією, в певні історичні періоди часу вона входила до складу тих чи тих імперій, але другорядною ніколи не була. 


Україні нав’язується так званий спрощений, полегшений варіант розвитку освіти, у тому числі загальної середньої освіти, а фактично блокування розвитку українського народу, України, що проводиться на рівні законів квантової фізики, термодинаміки, тензорного числення, матриці, негативної інформації та негативної енергетики інформації і слова.


Український народ потребує зовсім іншого підходу до розробки стратегічних, концептуальних засад розвитку науки і освіти. Український народ є високоосвічений, духовний народ. Його надбанням є багатотисячолітня духовність, наука, культура, освіта, які позитивно вплинули на відродження та становлення державності, сприяли широкому поширенню в Україні грамотності, розквіту літератури, формуванню громадянського, демократичного суспільства.


Розвиток науки, культури та освіти проводився і доцільно проводити на таких рівнях:


наука Божа — відома тільки Богу;
наука про Божу Істину — пізнати її має прагнути кожна людина;
наука Ісуса Христа — вивчити, пізнати, зрозуміти, усвідомити, сприйняти серцем має кожна людина;
пожиттєве переконання науки Божої Істини та науки Ісуса Христа кожною людиною;
наука духовного, інформаційного, енергетичного поєднання життя земного та вічного кожною людиною;
наука (філософія, природничо-математична, інженерна, технічна, гуманітарна) про гармонію, красу та захист світу добра.

 


Борис ЧИЖЕВСЬКИЙ,завідувач секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, заслужений працівник освіти України.