Європейська інтеграція розглядається представниками бізнесу, політичної еліти та широкими верствами населення України як конкретний шлях до подолання економічної кризи, забезпечення прав людини та добробуту громадян. Водночас численні перешкоди, що виникають на цьому шляху, постійно вказують на необхідність швидкого й ефективного реформування законодавчого поля держави, приведення його у відповідність до стандартів ЄС.

 

 

Днями в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулася презентація нових досліджень, що проходила у формі обміну думками між представниками органів влади, науковцями та громадськістю стосовно поліпшення науково-правового та законодавчого забезпечення євроінтеграційного розвитку України. Ініціатива Інституту законодавства була сприйнята з особливим інтересом, оскільки його співробітники тривалий час працюють у царині євроінтеграції, а їхні роботи знайшли відгук у тих, хто безпосередньо причетний до розроблення й реалізації проваджуваних реформ.


У заході взяли участь народні депутати України Наталія Агафонова, Юрій Бублик, Руслан Лук’янчук, Валерій Пацкан та Сергій Шахов, директор Інституту законодавства, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко, доктор юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України Михайло Буроменський, завідувач відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства, доктор юридичних наук Олена Гріненко та ін.


У пропонованому огляді наводиться стислий виклад обговорення, що відбулося під час заходу.


Олександр Копиленко:


Розпочинаючи розмову, хотів би зазначити, що Інститут законодавства Верховної Ради України як базова установа науково-правового забезпечення законодавчої діяльності парламенту послідовно та цілеспрямовано працює над створенням науково-правового підґрунтя для зближення українського законодавства з нормами і стандартами європейського права, що є фундаментом європейської інтеграції України.


Звісно, ми усвідомлюємо, що зараз перед парламентом та урядом постають нові виклики, які диктуються нашими політичними реаліями. Кажучи словами генерального писаря, а згодом — міністра внутрішніх справ УНР Павла Христюка, «свято революції» перейшло у розуміння нагальних проблем, але базові речі залишаються незмінними.


Як відомо, Угода про асоціацію між Україною та ЄС визначає правові засади реалізації політичної асоціації й економічної інтеграції між договірними сторонами. У зв’язку з цим постали конкретні завдання з адаптації національного законодавства до права ЄС, що значною мірою залежить від якості законопроектів, а також кваліфікації фахівців, залучених до реалізації передбачених Угодою реформ.


Принагідно зауважу, що численні дослідження Інституту присвячено аналізу європейських правових стандартів та їх імплементації у внутрішній правопорядок України, законодавчому забезпеченню депутатської діяльності, узагальненню досвіду європейського парламентаризму, формуванню та функціонуванню парламентської коаліції тощо. Висновки і пропозиції за результатами проведених наукових пошуків систематично подаються керівництву Верховної Ради України та публікуються у відповідних виданнях.


Лише упродовж 2016 року побачила світ низка видань, присвячених актуальним питанням реалізації Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні, європейським правовим стандартам та їх імплементації в українське законодавство, вітчизняному та європейському досвіду функціонування парламентських коаліцій, актам європейського права з питань правоохоронної діяльності тощо. Особливістю цих досліджень є не лише наведення відповідних стандартів та аналіз зарубіжної практики, а й конкретні пропозиції та рекомендації, які можуть бути використані у законотворчому процесі.


Валерій Пацкан:


Користуючись нагодою, хотів би акцентувати увагу на нещодавно опублікованому науково-практичному виданні Інституту законодавства «Європейські правові стандарти та їх імплементація в українське законодавство» (вступне слово Голови Верховної Ради України А. В. Парубія). Книга є вкрай актуальною та необхідною для парламентаріїв. Вона містить ґрунтовний теоретико-правовий аналіз європейських стандартів, згрупованих за сферами відповідальності кожного парламентського комітету: захист прав людини, вибори, соціальне забезпечення, безпекова та оборонна галузі, правоохоронна і судова системи, запобігання й протидія корупції, охорона довкілля, а також банківський та податковий сектори, енергетика, сільське господарство, регіональна політика і місцеве самоврядування. У цьому та низці інших видань Інституту, присвячених дослідженню пріоритетних сфер суспільних відносин, послідовно висвітлено еволюцію підходів та особливості застосування європейських стандартів у законотворчій діяльності Верховної Ради України.


Важливо, що роботи Інституту включають конкретні пропозиції щодо імплементації європейських стандартів, які враховують досвід держав-членів Ради Європи, ЄС, НАТО, ОБСЄ. Вдале поєднання теорії із зарубіжною практикою застосування правових норм робить праці Інституту законодавства корисними у щоденній законотворчій роботі. Переконаний, що здійснення ефективних реформ у різних сферах суспільних відносин неможливе без вивчення європейських правових стандартів і досвіду їх застосування.


Характерним є й те, що якісний рівень роботи Інституту законодавства зі сприяння впровадженню європейських стандартів неухильно зростає, а це особливо важливе з огляду на те, що євроінтеграція стала пріоритетом законотворчої діяльності всіх без винятку комітетів Верховної Ради України.


Михайло Буроменський:


На підтримку думок шановного народного депутата Валерія Пацкана без вагань підкреслю, що видання Інституту законодавства «Європейські правові стандарти та їх імплементація в українське законодавство» фактично стало першим комплексним зведенням знань щодо європейських стандартів у різних сферах суспільних відносин, особливостей їх правової природи та механізмів імплементації у законодавство України. У цілому, публікації Інституту вирізняються логічно вибудованою структурою поданого матеріалу, можливістю ознайомитися з поглядами представників української та зарубіжних шкіл міжнародного та європейського права, що становить їх суттєву пізнавальну частину. У них аналіз міжнародно-правових актів Ради Європи, ОБСЄ, а також правових актів ЄС поєднується із висвітленням особливостей практики їх застосування.


Не менш важливо, що в роботі Інституту законодавства вагоме місце відводиться міжнародно-правовій діяльності України в контексті сучасних викликів і загроз, ефективності застосування принципів і норм міжнародного права. Дослідження Інституту охоплюють значний масив джерел міжнародного і європейського права, авторський аналіз яких заохочує читача замислитися над проблемами імплементації міжнародних договорів та механізмами їх виконання, необхідністю врахування міжнародно-правової аргументації в практиці конституційної юстиції. Завдяки цьому запропоновані Інститутом висновки і рекомендації становлять практичний інтерес для усіх причетних до державотворення та його законодавчого регулювання.


Олена Гріненко:


У зв’язку з цим, на мою думку, варто додати, що процес законодавчої діяльності у сфері гармонізації законодавства України із законодавством ЄС постійно супроводжується Інститутом законодавства шляхом забезпечення доступу до оперативної аналітичної інформації щодо новел європейського права. Інститут щоквартально публікує випуски серії «Реферативний огляд європейського права», започаткованої 2006 року. Матеріали огляду розміщуються на веб-сайті Інституту з метою оперативного інформування державних органів, наукових установ і громадськості про нові акти права ЄС і Ради Європи, розвиток європейської правової доктрини та судову практику Європейського суду з прав людини.


Наталія Агафонова:


Олена Олексіївна згадала «Реферативний огляд європейського права», якому зараз виповнилося 10 років. Я вперше ознайомилася з цим виданням, коли займалася викладацькою діяльністю, але вже тоді ми активно використовували його у науковій роботі та навчальному процесі. Після приходу до парламенту я з особливим інтересом ставлюся до «Реферативного огляду...», який допомагає у процесі опрацювання конкретних законопроектів, пов’язаних із реалізацією нашого європейського вибору. Знаю, що такої ж думки дотримуються і представники центральних органів виконавчої влади, з якими я спілкуюся — адже всі 10 років «Реферативний огляд...» регулярно розсилається до міністерств та відомств. До речі, у 2012 році Інститут законодавства почав надсилати його в електронній формі, що значно підвищило актуальність і практичне значення цього видання.


Олена Гріненко:


Водночас Інститут системно опрацьовує оригінали текстів міжнародно-правових актів і документів, які після тематичного добору перекладаються на українську мову та публікуються у спеціальних збірниках. Починаючи з 2004 року, підготовлено чимало таких видань, зокрема: «Досвід децентралізації у країнах Європи», «Міжнародно-правові акти у сфері протидії корупції», «Проблеми розвитку конституційного законодавства в Україні: збірник висновків Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанської Комісії)», «Акти європейського права з питань регіональної політики та місцевого самоврядування», «Акти європейського права із соціальних питань», «Акти європейського права з питань правоохоронної діяльності. Том 1. Прокуратура» (нині друкується другий том цього видання, присвячений правовим актам з питань діяльності поліції).


Наталія Агафонова:


Загалом практична, прикладна спрямованість досліджень Інституту законодавства — це його бренд. У цьому контексті я би згадала ще одне видання, яка привертає дедалі більше уваги. Йдеться про випуски серії «Проблеми законодавчого забезпечення пріоритетних сфер суспільних відносин», в яких комплексно аналізуються законопроекти, включені до порядків денних сесій Верховної Ради України. Використаний при цьому «блоковий підхід» у науково-експертній роботі дозволяє глибше розкрити проблеми законодавчого забезпечення та стан законопроектної роботи за окремими напрямками. Ці висновки включають і історію законодавчого регулювання відповідних сфер суспільних відносин, і доктринальні підходи до них, і національні програмні документи та практику розв’язання цих проблем в європейському законодавстві та законодавствах окремих країн. Причому тут маємо справу не зі «школярським» підходом — в Англії це робиться так, а в Португалії інакше, — а з конкретними пропозиціями щодо окремих проектів законодавчих актів у світлі імплементації європейських стандартів. За цей час Інститутом опрацьовано кілька тисяч законопроектів, адже серія виходить із 2009 року, й сьогодні підготовлено вже 10 випусків видання.


Руслан Лук’янчук:


Зі свого боку, хочу додати, що Комітет з питань інформатизації та зв’язку, який я представляю, також давно та плідно співпрацює з Інститутом законодавства, зокрема, активно використовує в роботі результати його науково-прикладної діяльності. Її практична цінність полягає передусім у наданні пропозицій щодо удосконалення законодавства. У свою чергу, це дозволяє нам оперативно реагувати на зміни у європейському законодавчому полі в ході адаптації національного законодавства до європейського.


Крім того, ми запроваджуємо нові напрямки співпраці з Інститутом. Так, уже розроблена концепція та розпочата робота над виданням, що міститиме європейський досвід та кращі практики законодавчого врегулювання боротьби з кіберзлочинністю. Відповідний нормативний матеріал та експертні рекомендації планується використати для удосконалення законодавства в інформаційній сфері.


Сергій Шахов:


Безумовно, погоджуюся з думками стосовно теоретико-прикладної цінності фундаментальних досліджень Інституту законодавства. На мій погляд, їх значимість — у конкретній зорієнтованості на предметну сферу діяльності кожного парламентського комітету.


Водночас перспективні теоретичні ідеї реалізуються й у роботі Інституту, пов’язаній із розвитком практичних навичок у сфері законотворчості. Відомо, що в Інституті тривалий час ефективно функціонує Українська школа законотворчості, яка користується авторитетом серед народних депутатів України та їхніх помічників-консультантів, працівників Апарату Верховної Ради України та інших органів державної влади. Школа надає унікальну можливість підвищувати кваліфікацію у сфері законотворчості та європейської інтеграції.


Принагідно хотів би привітати Інститут законодавства з тим, що цього року у Школі запроваджено нову магістерську програму «Європейське парламентське право». Особливо цінним вважаю спрямованість цієї програми на вивчення правових засад і сучасного стану європейського парламентаризму, законодавчого процесу в європейських країнах та Європейському Союзі, а також питань міжпарламентського співробітництва.


Олександр Копиленко:


Дозвольте від імені Інституту подякувати за підтримку наших зусиль у галузі підвищення кваліфікації кадрів, причетних до процесу законотворчості. Справді, із часу створення у 2003 році Українська школа законотворчості набула цікавого і вартого уваги досвіду. Зокрема, це стосується ґрунтовної інформаційно-методичної підтримки навчальної діяльності, що забезпечено серією спеціально підготовлених нами посібників у сфері законотворчості, а також поєднанням традиційних та інноваційних методів викладання. Поряд з іншим, вони включають тренінги із застосування європейських практик на прикладі України та окремих країн Європи.


Кількість слухачів Школи (а з початку її діяльності ми випустили більше 1300 кваліфікованих фахівців у сфері законотворчості) свідчить, з одного боку, про інтерес до отримання саме таких спеціальних знань, а з другого — про якість нашої навчально-методичної роботи. Наочним прикладом стало запровадження магістерської програми «Європейське парламентське право» — за цим курсом вже пройшли перепідготовку понад 150 осіб. Зараз оголошено черговий набір до Школи, та вже за заявками парламентських комітетів, секретаріатів комітетів Верховної Ради України та окремих народних депутатів на навчання буде зараховано понад 100 осіб.


Сергій Шахов:


Доречно зауважити, що саме для цієї магістерської програми Інститут законодавства підготував науково-практичний посібник «Вступ до європейського парламентського права», який висвітлює теоретико-правові засади європейської інтеграції, містить аналіз міжнародної правосуб’єктності Європейського Союзу. Автори посібника приділили особливу увагу взаємодії інституцій ЄС, ролі Суду ЄС, а також механізмам функціонування Європейського парламенту. У цьому контексті цікавим є вивчення еволюції правового статусу депутата Європарламенту, ролі у ньому політичних груп і партій, механізмів політичного лобіювання тощо. Слід відзначити й розгляд законодавчої функції Європейського парламенту, особливостей підготовки й узгодження законодавчих пропозицій.


Наведені у додатках до посібника конституційно-правові механізми процедури розгляду та прийняття законів в окремих європейських країнах підкреслюють науково-практичне спрямування і значення цього видання. Європейський досвід парламентаризму, безперечно, може бути використаний у процесі реформування діяльності Верховної Ради України.


Юрій Бублик:


Маючи нагоду, від імені депутатського корпусу висловлюю подяку колективу Інституту законодавства Верховної Ради України та його директору члену-кореспонденту НАН України Олександру Копиленку, фахівцям із міжнародного та європейського права, причетним до підготовки і видання низки праць з євроінтеграційної тематики за вагомий внесок у розвиток співробітництва України з Радою Європи, ЄС, ОБСЄ, НАТО, у забезпечення імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.


Ваша плідна діяльність значною мірою сприяє поширенню знань про особливості правової природи ЄС, правопорядок цього інтеграційного об’єднання, зростання ролі національних парламентів у процесі прийняття правових актів ЄС, ключові елементи його організаційно-правового механізму та взаємодію ЄС з Радою Європи та ОБСЄ, зокрема, у сфері забезпечення і захисту прав людини, охорони та використання культурної спадщини.


Принагідно бажаю усім співробітникам Інституту законодавства Верховної Ради України продовження плідної роботи з вивчення і просування досвіду та ідей європейського парламентаризму.


Олександр Копиленко:


Підсумовуючи, з вашого дозволу, наші думки та побажання, висловлюю вдячність усім учасникам круглого столу за позитивну оцінку роботи Інституту. Вона, безперечно, мобілізує на пошук нових перспективних ідей, але й зобов’язує наш колектив до ще більш плідної і цілеспрямованої роботи, покликаної допомагати парламенту України в реалізації його завдань у площині європейської інтеграції.