Навчання, з ракетними стрільбами, які проводила наша країна в акваторії Чорного моря, спричинили гостру і навіть озлоблену реакцію в російських політичних і навколополітичних колах.
Після захоплення Кримського півострова в березні 2014 року російські політики не жалкують фарб, змальовуючи всі принади, у яких відтепер живуть кримчани, і як їм добре жити в Росії. Але є «злобные украинские националисты» (це цитата з однієї з російських телевізійних передач. — Авт.), які, мовляв, не хочуть процвітання Криму і роблять усе можливе, щоб усіляко нашкодити цьому.
Пропагандистська машина після оголошення про проведення стрільб увімкнулася в Росії на повну потужність. Напередодні стрільб у Сімферополі та інших містах і селищах Криму було проведено навчання з цивільної оборони, випробувано системи звукового оповіщення. Двічі на день, уранці та ввечері, протягом декількох хвилин завивали сирени.
Росія стягнула до Криму максимальну кількість комплексів протиракетної та протиповітряної оборони. Із Сирії перекинула батарею берегового ракетного комплексу «Бастіон», яка брала участь у бойових діях. Спішно було передислоковано на півострів комплекси зенітно-ракетні комплекси С-300.
Усі ці приготування, переміщення показували по телебаченню, не забуваючи при цьому згадувати «київську владу», яка нібито готова збивати навіть цивільні літаки, оскільки були оголошені повітряні коридори, у напрямку яких полетять ракети.
У сімферопольському аеропорту почалося скасування рейсів. Напруження, яке підігрівалося телевізійними пропагандистськими передачами, що називається, витало в повітрі.
Про що саме говорять російські політики й телеведучі, серед яких — такі одіозні особистості, як Дмитро Кисельов і Володимир Соловйов, — очевидно, переказувати не варто. Звичайний набір штампів кремлівської пропаганди. Але психологічний штрих хотілося б додати. Перше враження про проведення стрільб — шок, подив і навіть якась незатишність.
Простіше кажучи, від України не очікували, що вона здатна, незважаючи ні на що, продемонструвати силу і бажання захистити свою територію, свою землю й свою незалежність. Наша країна в черговий раз показала, що український народ залякати нічим і ніким не можна.
Багато кримчан так і сприйняли звістку про проведення навчань. Адже ніхто всерйоз не вірить тому, що цілодобово намагається вбити в розуми кримчан Кремль. «Голос України» писав про те, що в Криму воліють установлювати супутникові антени й дивитися винятково українські телеканали.
Крім того, за багато десятиліть жителі Криму, хай би що там казали, встигли долучитися до української культури. І, поза сумнівом, до української свободи висловлювати свої думки, чого нині, на жаль, вони тимчасово позбулися.
І як би підконтрольні телеканали не говорили — мовляв, Україна «поневолила» Крим і кримчани були «на положенні ізгоїв», — цьому на півострові, може, і вірить жалюгідна купка маргіналів, але не розсудливі люди. Саме тому спроби в корені задушити самосвідомість, над чим марудно «працюють» як засоби пропаганди, так і засоби сили, намагаючись вичавити навіть найменші спогади про Україну у кримчан, ні до чого не приведуть. І українці, і росіяни, і кримські татари, а також представники інших національностей, що населяють півострів, чудово знають, якій саме державі належить кримська земля, і з якою країною ця територія зв’язана, як нерозривною пуповиною, Чонгарським і Перекопським перешийками.
Сімферополь — Київ.
