Солдат-каліка Віталій Легуша з в/ч В2254 залишився без кисті правої руки і без допомоги держави. Чому?


Захисник країни просить Військову прокуратуру дати відповідь на це питання

 

Поки що допомогу скаліченому солдату надали тільки волонтери. Від них отримав механічний протез. Виготовили його троє молодих аспірантів з Одеської морської академії. Один з них — вінничанин Андрій Москалець.

Зробили на 3D принтері.

Поранений боєць і молодий аспірант зустрілися у Вінниці. Андрій приїхав з Одеси, Віталій — з Бершадського району, де нині проживає з батьками. Разом вирушили до батьків волонтера. Там він налаштовував механічну руку, яку протягом місяця тестуватиме боєць.


У черзі семисотий


— Виготовляти протези нас ніхто не просив, — розповідає Андрій Москалець. — Це була ініціатива нашої групи ентузіастів. За фахом ми — інженери. Спочатку виготовили один 3D принтер, потім ще один. Потім узялися за розроблення проекту механічної кисті руки. З Віталієм раніше ми не були знайомі. Про його проблему дізналися від волонтерів. Перший раз зустрілися в серпні нинішнього року. Тоді встановили характер поранення, зняли розміри і почали працювати.


— У черзі на отримання протеза від держави я десь аж семисотий, — каже Віталій. — У мене ще й на лівій руці відірвало великий палець, у долоні залишилися осколки. Хоч би якийсь пристрій, щоб чашку можна було тримати, яблуко взяти...


Зміг взяти яблуко,мандарин, чашку


Коли Віталій взяв механічною рукою яблуко, підніс до рота і вкусив, на обличчі з’явилися промінці радості. Потім підняв мандарин, картонний стаканчик.


— Поки що, на період тестування, запрограмована тільки одна функція — захвату, — уточнив Андрій Москалець. — Виконується з допомогою усіх пальців. Надалі додамо ще одну — обертання кисті. І знову місяць тестування. Третьою буде робота пальців. Кожен з них рухатиметься окремо.


Механічну руку ентузіасти виготовляли протягом трьох місяців. Два рази доводилося розпочинати роботу спочатку, бо перші млинці, як кажуть, виявилися глевкими. Андрій переконаний, що робити це можна за місяць. Треба тільки добре налагодити всі процеси.


Віталій поцікавився, що ще зможе робити з допомогою нового помічника. Наприклад, чи вдасться керувати автомобілем. «Така можливість передбачена, — пояснив Андрій Москалець. — Тільки ж не зараз. Тримати кермо, працювати з деякими іншими технічними засобами — це все запрограмовано в електронній програмі».


Коштуватиме така «рука» десять тисяч гривень.


Заплутана історія з бойовим завданням


Старший солдат 27-річний Віталій Легуша служив оператором протитанкових керованих ракет у військовій частині В2254. Каже, руку втратив за місяць до «дембеля». Сталося це 22 грудня 2015-го біля села Золоте Попаснянського району на Луганщині. За його словами, у той день отримав завдання — забезпечити охорону саперів, які мали встановити сигнальні міни. Називає прізвище того, хто доручав виконати таке завдання. Це — офіцер з позивним «Каштан» і молодший сержант Процик. Ішли на завдання у супроводі згаданого офіцера. Пізніше у військовому шпиталі батько скаліченого бійця напише зі слів сина пояснювальну: «Офіцер з позивним «Каштан» наказав піднятися на середину терикону і зайняти позицію для прикриття саперів. Коли повертався назад, посковзнувся на мокрій від дощу землі і зачепив гілку. Після цього пролунав вибух...» За його словами, отямився у шпиталі в Харкові, руки вже не було.


Командування частини звинувачує старшого солдата в тому, що він «з власної ініціативи приєднався до групи саперів» (цитата з акта службового розслідування). На підставі цього комісія дійшла висновку: «Вважати, що поранення солдата не пов’язане з виконанням бойового завдання, а сталося внаслідок особистої недисциплінованості, невиконання наказів командира та порушення норм безпеки». Підписав акт заступник командира частини майор Купрій.


Почесна грамота за зразкову службу і... негативна характеристика


Акт про розслідування факту поранення бійця датований 13 січня нинішнього року. Пояснення у солдата відібрали... 17 лютого цього ж року. Записав його батько зі слів сина, який не може тримати ручку навіть у лівій руці, бо на ній відірвало великий палець, а в долоні досі залишаються осколки. За період служби в АТО він провів 11 місяців, бійцю присвоїли звання старшого солдата. До Дня захисника України у 2015-му командир частини нагородив його почесною грамотою — за мужність, сміливість та зразкове виконання військового обов’язку. Було це у жовтні, а вже у грудні, коли дістав тяжке поранення, характеристики на солдата стали вкрай негативними — до виконання обов’язків ставиться незадовільно, на зауваження командирів не реагує, за характером агресивний... Так письмово охарактеризували його і командир роти капітан Лапко, і заступник командира частини майор Купрій. Пан майор ще й зазначив, як боєць дістав поранення: «при роботі з амоніловою шашкою, на що вказує характер поранення» (цитата з характеристики).


Боєць Легуша дістає з кишені пакет, в якому зберігає осколки, що їх хірурги видалили з тіла. Каже, тротилова шашка не містить осколків. Не розуміє, для чого такий запис у характеристиці зробив заступник командира частини.


Факт численних осколкових поранень у бійця Легуші підтвердили у Вінницькому військово-медичному центрі Міноборони, де він продовжував лікування після Харківського шпиталю. Начальник відділення травматології Олександр Фомін пояснив, що в пораненого бійця ще залишилися осколки у лівій руці. Ті, що вже видалили, були на обличчі, шиї, лівій руці. Він погано бачить на ліве око. Часто відчуває головний біль, «стрибає» тиск.

Найбільше допікає інший біль — через несправедливість. На усні і письмові звернення його і батьків з військової частини надходять однакові відповіді: руку втратив через власну необережність. «Уже й на каліках економлять гроші, — каже спересердя батько солдата Сергій Легуша. — Таке пояснюють, що в голові не вкладається — сам пішов, з необережності. Призвали дитину здоровою, а повернули калікою, та ще й кажуть, що сам у всьому винен».


Вінницька область.

P. S. Редакція звертається з проханням до Військової прокуратури об’єктивно з’ясувати причину відмови у виплаті компенсації старшому солдату Віталію Легуші. Ще одне прохання — не дублювати ту відповідь, що її надсилають з військової частини.

 

Віталій Легуша і Андрій Москалець.