Десантник 95-ї бригади Владислав Кузнецов жодного разу не хвилювався так, як це сталося з ним під час нагородження орденом «Народний Герой України». Отримував його з рук відомої акторки Героя України Ади Роговцевої. І тут сталося те, чого він не чекав...


— Я взяв орден, подякував і вже мав йти зі сцени, — розповів «Голосу України» Владислав. — Пані Ада по-материнськи торкнулася руки, а тоді нахилила голову і поцілувала протез. При цьому декілька разів повторила:

«Дякую». Звичайно, розхвилювався, зніяковів. Бо сталося все несподівано. Та й почувався дуже незвично. Така особистість! Такої великої душі людина і цілує протез... Щоб зрозуміти мої почуття — подивіться на фото. На обличчі все написано. 

 

Боєць каже, що крім Ади Роговцевої, ніхто і ніколи не робив так. «Мабуть, у ті страшні хвилини, коли викидав гранату з БТРа, серце не гупало так сильно, як на сцені, — продовжує десантник. — Поцілунок знаменитої артистки пам’ятатиму все життя».


Врятував життя екіпажу


Їх було тоді шестеро у бойовій транспортній машині, п’ятеро солдатів і один поранений офіцер. 19 липня 2014-го під час бойових дій бойовики закинули усередину БТРа гранату. Смертоносна залізяка впала між ногами Владислава. У нього залишалися долі секунди на прийняття рішення. Він схопив її і викинув через люк. Вибух стався у повітрі. Хлопець відчув пекучий біль. Коли дим розвіявся, а він прийшов до тями, побачив, що залишився без кисті правої руки. Бійці не одразу надали допомогу, бо теж знепритомніли. Їх контузило, але всі залишилися живі.


Того ж літа, у серпні, Владислав лікувався у Вінницькому клінічному військово-медичному центрі Міноборони. Сам він родом з Жмеринки, що на Вінниччині, там проживають батьки. Звідти добровольцем пішов на службу, підписав контракт із Збройними Силами України. Під час зустрічі він вразив силою духу. Якраз тоді до нього приїхали однокласники, куми. Журналіст став очевидцем їхнього спілкування. Треба було бачити, як Владислав жартував зі своїми гостями. Поводився так, ніби нічого й не сталося. На обличчі раз по раз з’являлася усмішка. Одразу попросив — не жаліти його. Мовляв, нічого вже не зміниш. «Добре, що пацани живі і я з ними, інакше зараз не розмовляли б з вами», — сказав боєць.


Нагорода, як мовиться, знайшла героя через два роки і декілька місяців. Дізнавшись про удостоєння десантника високої відзнаки, автор публікації привітав земляка. Під час розмови Владислав розповів, що за цей час встиг стати студентом військового вишу, побувати в Америці, а найважливіше для нього — повернувся на службу, причому у свою 95-ту бригаду.


Мріяв побувати в Америці — і мрія здійснилася


Левову частку коштів на протез Владиславу зібрала діаспора в Канаді. У його батьків нема таких заощаджень. Вони працюють на залізниці у Жмеринці. До служби там трудився і Владислав. Прийшов на роботу після навчання у технікумі в Києві.


— Не знаю, яким чином українці в Канаді дізналися про мене, мабуть, завдяки вам, журналістам, — каже співрозмовник. — Я ж про це не кричав на весь світ. Мені повідомили, що саме там зібрали найбільше грошей. Мої земляки теж поділилися коштами. Художник із Вінниці Володимир Козюк написав картину на продаж. Частину виручених грошей передав на протез.


Зовсім незнайомі люди переказували гроші на банківську картку матері десантника. Владислав щоразу, коли спілкується з журналістами, просить їх висловити подяку за надану допомогу.


— Із Канади привезли комплектуючі і тут із них зібрали протез, — розповідає хлопець. — Ще до того почав активно залучати до роботи ліву руку. Раніше вона сачкувала. З часом став шульгою. У діда є машина «сімка». То я призвичаївся керувати нею ще без протеза.


Кузнецов взяв участь у проекті «Переможці». Організатори зібрали бійців АТО, які втратили кінцівки, але не втратили сили духу і призвичаїлися до нових умов. У цьому суть проекту — показати таких людей. З хлопцями працювали фотографи, волонтери, психологи. Підготували серію розповідей про них в одному з журналів. Виручені кошти від продажу видання передавали на придбання протезів. У Києві організували фотовиставку про них — захисників країни, які в АТО втратили кінцівки рук чи ніг. На виставці на Владислава чекав приємний сюрприз.


— Перед тим мене запитували, про що мрію, — розповідає співрозмовник. — Я не приховував, що хочу побачити Америку. Це бажання ще з дитинства, бо виріс на американських фільмах. Організатори проекту «Переможці» дізналися про це. І ось під час виставки представник благодійного фонду «Save Lіves Together Foundatіon», це один із партнерів проекту, вручила мені сертифікат на п’ять тисяч євро. Сказала, щоб мав можливість здійснити мрію — побувати в Америці.


Військову освіту здобуває у виші Кожедуба


За океан Владислав літав навесні 2016-го. Зізнається, що Америка справила на нього дуже гарне враження. Хоча він бачив тільки один штат — Техас, але й цього вистачило для того, щоб зрозуміти: менталітет у людей інший, проте спільну мову знайти з ними нескладно. Принаймні йому це вдавалося без проблем. Проживав в американських сім’ях, щодня спілкувався з людьми різного віку. Три тижні провів за океаном. У місті Даллас зустрічався з українською громадою. Каже, спілкування з її представниками може бути темою окремої розмови.


Владислав продовжує службу у Житомирській 95-й бригаді. Там є свій навчальний центр. Пояснює, що цей підрозділ — зразок тилової частини. Тут проходять підготовку ті, хто підписав контракт. З такою категорією військових працює Кузнецов. Його сфера діяльності —парашутно-десантна служба. Після робочого дня, крім відпочинку, знаходить час для навчання. Студентом-заочником став у 2014-му. Закінчив лікування у госпіталі і поїхав складати іспити у Харківський університет Повітряних сил імені Кожедуба. Опановує спеціальність інженера. Той рік для нього був насичений багатьма подіями. Невдовзі після того як став студентом, отримав орден «За мужність». Тепер додалася ще одна нагорода.

Вінницька область.

 

Десантник Владислав Кузнецов під час лікування у госпіталі у Вінниці у серпні 2014-го.

 

20-та церемонія нагородження орденом «Народний Герой України», Краматорськ (Донецька область).


Фото надано бійцем та автором.