Цієї осені дослідник історії Києва Олег Юнаков (на знімку) презентував нове видання «Архітектор Йосип Каракіс». Як виявилось, автор — правнук видатного діяча, а редактором стала дочка Каракіса Ірма Йосипівна. У книжці відкриваються нові дані та унікальна інформація про життя і творчість одного із кращих архітекторів світу. На рахунку Йосипа Каракіса — майже 5 тисяч успішних будівельних проектів, серед них — Національний музей історії України, ресторан «Динамо», дитячий садок «Орлятко» та інші будівлі, зведені на території колишнього СРСР. Книга вміщує 1100 ілюстрацій: особисті документи, фотографії, архітектурні плани.
Сам Олег Юнаков народився в Києві, після навчання в школі отримав дві вищі освіти за кордоном (в Ізраїлі та США). Нині живе і працює ІT-архітектором у Нью-Йорку. У Київ його привело бажання розповісти про прадіда та презентувати видання.
— Як виникла ідея створити книгу про Йосипа Каракіса?
— Ірма Каракіс зберегла дуже багато матеріалів про творчість свого батька (мого прадіда). Вони згодом стали для мене неймовірною знахідкою. При думці, що, борони Боже, станеться пожежа і вся інформація може бути знищена, я забрав документи. Згодом зацікавився, вирішив їх вивчити і упорядкувати. У результаті вони стали основою для книги.
— Що з приводу цього сказала пані Ірма?
— Вона дуже шанує пам’ять батька. Від самого початку ця ідея їй дуже сподобалась, але вона попередила мене, що робота буде тривалою й копіткою. Так і виявилось: над книгою я працював 5 років. Щоправда, не постійно, адже багато залежало не від мене. Треба було дочекатись відгуків і коментарів стосовно різних біографічних даних.
— Була інформація, яку Ірма Каракіс хотіла залишити поза людським оком?
— Розумієте, Ірма випустила понад 10 книг з архітектури. Як спеціаліст, вона була дуже компетентна. Але те, що вона є його дочкою, інколи заважало нам дивитись на одні й ті самі речі однаково. Я намагався бути неупередженим щодо постаті Каракіса, вона ж була більш емоційна, тому інколи навіть виникали суперечки і доводилось змінювати якісь деталі. Та вже скоро ми почали знаходити компроміси.
— У чому виявлялась ваша неупередженість до постаті прадіда?
— Свою особисту думку я висловлював лише у вступі. Адже за мету поставив написати книгу перш за все про його творчість. Ви ж розумієте, що це робиться із залученням об’єктивних думок компетентних у цій сфері людей. Тож я скоріше працював над джерелами, робив компіляцію фактів та дизайн.
— У родині хтось пішов стежками головного героя книги?
— Освіту архітектора здобула лише його дочка — Ірма Каракіс. Більше архітекторів у родині немає. Я називаюсь ІT-архітектором, але це стосується більше комп’ютерів, ніж будівель.
— Ви живете за кордоном, як там популяризуєте постать Каракіса?
— Як виявилось, він доволі відомий у світі, що для мене було несподіванкою. Багато хто ще до презентації зацікавився виданням. Запитували, чому книга російською мовою, а не англійською.
— І що ви відповідаєте?
— Я презентую книгу в Україні, і в першу чергу мені було важливо отримати відгуки від читачів країни, де жив прадід.
— У майбутньому зробите переклад?
— Так, мені вже запропонували переклад німецькою, але я спершу перевидам її англійською. Щоправда, скорочу і зроблю її легшою для читання. Наприклад, джерела приберу в окремий бібліографічний довідник, бо в книжці їх аж 650. А сьогодні чекаю на відгуки від українців.
Виявилось, що за декілька днів до презентації Олегу Юнакову запропонували зняти передачу про Каракіса. Посилаючись на те, що таких матеріалів майже ніде не знайти. Автор погодився, і книгу вже опрацьовують.
Тетяна ЛАВРИНЕНКО.
Фото автора.
