Весь цивілізований світ вшановує пам’ять жертв Голокосту — однієї з найбільш трагічних сторінок людства. На давньогрецький мові слово «голокост» означає всеспалення. В меморіальному комплексі Яд ва-Шем в Єрусалимі зберігаються дані про 4 мільйони євреїв — поіменно ідентифіковані жертви цього геноциду. Загалом унаслідок Голокосту загинуло понад 6 мільйонів осіб, зокрема у Києві в Бабиному Яру.
Щиро співчуваючи невинно убієнним під час Голокосту та їхнім родинам (чи не у кожній єврейській сім’ї в Україні хтось загинув), водночас я не розумію історичної несправедливості в наш час.
Верховна Рада України визнала Голокост геноцидом євреїв ще у 2008 році. Я тоді вже був народним депутатом і, звісно, голосував «ЗА». Але чому тоді Кнессет досі — минуло понад вісім років — не визнає Голодомор геноцидом народу українського?
Чи, на думку єврейських депутатів, Голокост був, а Голодомору не було? Чи вони не бачили розсекречені архівні документи, де написано: «причина смерті — українець»? Чи вони не знають, що США та інші цивілізовані країни давно визнали Голодомор геноцидом українського народу? Чи 3,5 мільйона українців, які померли від мору голодом, — це мало, щоб визнавати ці страшні події геноцидом? Чи Україна не зробила дружній крок щодо Ізраїлю, вже давно визнавши геноцидом Голокост?
А найбільше мене обурює, що цю надважливу проблему не порушують публічно Президент, Прем’єр-міністр і очільник МЗС. Риторичне запитання: чому?
Серед авторитетних і впливових людей нашої країни дуже багато євреїв. Закликаю їх не мовчати, а постійно звертатися до Кнесету щодо визнання Голодомору геноцидом українців. І довести цим, що Україна для них — Батьківщина, а не місце проживання і самореалізації.
Заради історичної справедливості. Заради вічної невгасимої пам’яті невинно убієнних жертв геноцидів.
Олег ЛЯШКО,
лідер Радикальної партії.
