Погляд на міжнародну виставку крізь призму приватно-державного партнерства
Міжнародна спеціалізована виставка взуття, шкіри та хутра, яка відбулась у Києві, вражала кількістю (понад 600 компаній) учасників та асортиментом продукції. Українські виробники на ній не загубились. Нашу державу достойно представляли посланці багатьох регіонів.
Був на виставці учасник, який доклав багаторічних зусиль для поступу кожного успішного вітчизняного підприємства — Київський національний університет технологій та дизайну (КНУТД). Свій статус він визначив не лише як освітній заклад, а й як член Київського освітнього інвестиційно-технологічного кластера. Як і всі, демонстрував можливості. Зокрема, велике захоплення викликали студентські роботи, виготовлені з матеріалів столичного підприємства «Чинбар», яке, до речі, визнано кращим експортером року, і Української асоціації хутровиків. Не випадково остання презентувала свої вироби на одному майданчику з університетом.
— По суті, — каже виконавчий директор асоціації Алла Ємельянова, — ми живемо одним життям із університетом. Його працівники розробили довгострокову програму галузі, яку разом виконуємо. Адже це єдиний вищий навчальний заклад, котрий готує для нас кадри. Серед працюючих у хутровій галузі — 60% випускники університету. Тому ми зацікавлені і сприяємо тому, щоб навчальний заклад випускав спеціалістів найвищої кваліфікації.
У цьому можна було переконатись на виставці, де оцінювалася робота. Та, що важливо, працівники університету використали можливості заходу не лише для демонстрації зробленого, а й як урок на майбутнє. Ректор, академік НАПН України Іван Грищенко, проректори, декани факультетів, завідувачі кафедр прискіпливо знайомились із доробком українських та зарубіжних (із 12 країн) підприємців. Порівнювали, робили нотатки. Одне слово, були найприскіпливішими оцінювачами і дослідниками. На кожному кроці зустрічались із випускниками, які тепер очолюють підприємства, працюють технологами. І скрізь ставили запитання: «Чи задовольняє університетська підготовка, що в ній треба удосконалювати?» Це вже були зустрічі не вчителів із учнями, а професіоналів. Одразу ж для розв’язання порушених проблем домовлялися про зустрічі й в університеті, і на фабриках.
— Виставковий майданчик, — каже Іван Грищенко, — своєрідний іспит для університету. Ми переконалися, що наш курс на практично орієнтоване навчання — результативний. Але життя не стоїть на місці. Техніка й технології швидко змінюються. Навчальний заклад має не плентатися в хвості подій, а працювати на випередження. Наш випускник повинен приходити на виробництво не учнем, а носієм ідей, які він може втілювати.
Що це саме так, засвідчили керівники всіх асоціацій легкої промисловості, які справедливо вважають університет лідером галузі. Бо так уже склалось, що за роки незалежності він став не лише навчальним закладом, а й, по суті, головним науково-дослідним центром легкої промисловості. І не лише в технології. В організації виробництва теж. Бо саме Київський національний університет технологій та дизайну виступив організатором першого в Києві освітнього технологічного кластера легкої промисловості. До нього увійшли провідні столичні підприємства легкої промисловості, КНУТД та Київська міськдержадміністрація.
Навіч — приватно-державне підприємництво. Мета кластера — відновлення в столиці робочих місць, виробництво інноваційної продукції, зокрема, й для комунальних підприємств міста. Науковці і виробничники запропонували владі не просто ідею, а розв’язання назрілих проблем шляхом поліпшення використання бюджетних коштів. Зокрема, науковці і виробничники вже реалізують науково-інвестиційні проекти з виробництва шкіри та взуття спеціального призначення. Передбачалось, що міська влада створить однакові умови для всіх учасників на тендерах при закупівлі продукції для потреб комунальних підприємств.
На цьому наголошувалось ось чому. Депутати Київміськради, підтримавши ідею створення кластера, провели в КНУТД виїзне засідання, присвячене забезпеченню столиці товарами легкої промисловості місцевого виробництва. Спеціально для них організовували в університеті виставку продукції, яку виробляють учасники кластера. Захопленню не було меж. Депутати запевнили присутніх, що всіляко сприятимуть створенню умов для розвитку галузі в столиці.
То були не емоції. Життєва необхідність. Адже саме депутати обурювались тим, що з 4,5 мільярда гривень, які витрачає міська влада на закупівлю промислової продукції, лише на один мільярд її виробляють у Києві. Частка галузі в обсязі промислового виробництва столиці за останні роки скоротилась більш як в десять разів. Втрачено десятки тисяч робочих місць. Натомість у столиці процвітає торгівля поношеним одягом і взуттям з усього світу. Тож в угоді про співпрацю Київська міськдержадміністрація зобов’язалась залучати учасників кластера до реалізації міських цільових програм.
І що ж? Виробничники — учасники кластера в один голос твердять, що, крім обіцянок міськадміністрації і депутатів, реальної участі влади в підтримці столичної легкої промисловості не видно. Чи не тому серед вітчизняних підприємств, представлених на виставці, найменше було київських. Коли я звернув на це увагу, представник «Українського взуттєвого альянсу» Г. Косміна заявив: «А чого дивуватись? Міста, які найбільше представляють взуттєву промисловість, мають механізм реалізації продукції на своїй території. У Києві навіть цього бракує. Столична влада, обіцяючи підставити плече, зробила це не для підтримки, а для відкидання галузі якомога далі з міста»...
Отож виставка викликала не лише захоплення. Крім усього, вона засвідчила нереалізовані можливості столиці. Київ, який був колись визнаним лідером взуттєвої галузі, перетворився на найбільшого споживача завезених черевиків, зокрема — поношених, з усього світу. В приміщеннях, де колись працювали фабрики, тепер офіси посередників і склади зарубіжного непотребу. І в тому, що частка вітчизняних товарів легкої промисловості на українському ринку не перевищує десяти відсотків, є вина й тих депутатів та посадовців, які свої обіцянки не підкріплюють ділом.
Їхня інертність — то додаткові прибутки зарубіжних виробників за наш із вами рахунок.
Ректор, академік НАПН України Іван Грищенко (у центрі), проректори, декани факультетів, завідувачі кафедр знайомились із доробком українських та зарубіжних підприємців.
Виконавчий директор асоціації Алла Ємельянова.
Фото надано автором.
