Цього року уряд планує двічі переглянути пенсії — у травні та в грудні. Це пов’язано з тим, що державним бюджетом передбачено підвищення прожиткового мінімуму: з 01.05.2017 до 1 312 грн., а з 01.12.2017 до 1 373 грн.

Плюс надбавка, мінус інфляція

У Пенсійному фонді «Голосу України» уточнили, що виплати перерахують непрацюючим пенсіонерам, яким вони були призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Також, за інформацією ПФУ, будуть перераховані пенсії за особливі заслуги перед Україною, мінімальні розміри пенсій окремим категорія пенсіонерів, розміри доплат, надбавок та підвищень, щомісячних державних адресних допомог, державної соціальної допомоги, які обчислюються у відсотках від прожиткового мінімуму та не залежать від факту роботи пенсіонера.

«З 01.05.2017 та з 01.12.2017 також буде переглянуто розмір надбавки, що передбачена Законом України «Про донорство крові та її компонентів», виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, що визначений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» в розмірі 1624,00 грн. та 1700,00 грн. відповідно», — додали спеціалісти ПФУ у відповіді на запит «Голосу України».

Утім, на жаль, у Фонді нам не змогли сказати, наскільки ж у середньому зростуть виплати пенсіонерам. Незалежні експерти називають суму приблизно у 300 гривень. І то переважно тим, хто сьогодні отримує менше 1500 гривень. Чи врятують такі підвищення українських пенсіонерів — питання риторичне.

За даними ПФУ станом на 1 січня 2017 року середня пенсія становить 1828 гривень.

Навіть враховуючи усі субсидії та пільги, вижити на ці гроші практично неможливо, і навряд чи наших літніх співгромадян врятує підвищення. Адже Нацбанк прогнозує у 2017 році інфляцію на рівні 9,1 відсотка, яка фактично «з’їсть» надбавку. Причому прогнозується, що на рівень 9 відсотків країна вийде лише у четвертому кварталі. У перших трьох інфляція вимірюватиметься двозначними числами, що для пересічних громадян передусім означатиме зростання цін. Водночас, за словами заступника директора Центру економічної стратегії Марії Репко, в Україні вже нині 6,3 відсотка самотніх пенсіонерів не мають коштів на продукти харчування.

«Це дані Укрстату, які він отримав за результатом обстеження умов домогосподарств. Що означає ця цифра? Те, що більше п’ятдесяти тисяч людей в Україні не мають можливості щодня харчуватися гарячою їжею», — розповіла Репко.

Паралельно й державі дедалі складніше знаходити кошти на виплати навіть таких, мізерних, пенсій. «Приблизно 12 мільйонів пенсіонерів забезпечує 10 мільйонів працюючих, і це навантаження буде зростати», — прогнозує Репко.

За словами експерта Реанімаційного пакета реформ Віталія Мельничука, вже сьогодні бюджет ПФУ — це 284 мільярди гривень, з яких 141 млрд. — покривається за рахунок державного бюджету. З часом, з огляду на демографічну ситуацію, рівень цих дотацій неухильно зростатиме, тож зрозуміло одне — в Україні вкрай необхідно проводити пенсійну реформу.

Та, незважаючи на однозначне розуміння, влада постійно відкладає модернізацію цієї сфери. Адже будь-який політик, який візьме на себе відповідальність за пенсійну реформу, автоматично втратить рейтинг й потрапить під шквал критики. Днями у Києві експерти вкотре нагадували владі, наскільки нагальним є це питання, попри його складність і непопулярність. Утім, навіть в експертному середовищі немає консенсусу, як реформувати пенсійну систему України.

Чому вигідний status-quo?

Одні з них твердять: якщо нині ми не можемо провести фундаментальну реформу, то слід впровадити хоча б параметричну. Це означає підняти пенсії і покращити баланс бюджету ПФУ за рахунок збільшення віку виходу на пенсії, вимог до трудового стажу, скасування надмірних надбавок певним категоріям пенсіонерів тощо. До речі, таких змін від України вимагає й Міжнародний валютний фонд як умову продовження фінансування. Проте за усіма цими «параметрами» стоять тисячі літніх людей, яких ці зміни приречуть на недоотримання вкрай необхідних для гідного життя коштів.

Інша група експертів, серед яких, зокрема, народний депутат Наталія Веселова, твердять, що солідарна система вже себе вичерпала. Нагадаємо, вона передбачає, що нинішнє працездатне покоління забезпечує виплати пенсіонерам. Таким чином, кожне наступне покоління «утримує» попереднє. А накопичувальна система передбачає можливість (а в деяких країнах і обов’язок) кожному громадянину протягом життя віддавати частку від своїх доходів державним чи недержавним пенсійним фондам. Після виходу на пенсію ці фонди зобов’язані щомісяця виплачувати своєму клієнтові певну суму, яка залежатиме від розміру його внесків.

Здавалося, запровадження такої системи — річ вкрай нагальна. Більше того, за словами Наталії Веселової, в Україні вже діють 66 недержавних пенсійних фондів. Але експерти і тут бачать проблеми. Аби зберегти довірені громадянами кошти, приміром, від інфляції, фондам потрібно їх кудись вкладати. Іншими словами, слід зробити так, щоб ці гроші «працювали». Тоді як в Україні можливість не ризикованих вкладень дуже обмежена. Зокрема, як нагадує Марія Репко, за 25 років незалежності по-справжньому так і не запрацював фондовий ринок. Не можна списувати й кризу довіри українців до фінансових установ, які обіцяють їм виплачувати якісь суми через десятиліття.

Не виключено, що через усі перелічені проблеми три зареєстровані законопроекти про пенсійну реформу не потрапляють на розгляд до сесійної зали Верховної Ради. Але питання реформування пенсійної системи щодень набирає дедалі більшої актуальності, що змусить законодавців уже у найближчому майбутньому таки взятися за цю непопулярну, але вкрай необхідну справу.

Тетяна ПАСОВА.