Мій батько Троцюк Микола Васильович (на знімку) у червні 1941-го добровольцем пішов на фронт разом із односельцем Яковом Крайником. Яків служив у піхоті, а батько був зв’язківцем-телефоністом. Вони листувалися.

Знаю, що батька за бойові заслуги нагородили орденом.

 


У 1944-му перестали надходити листи від батька до друга Якова. Той написав листа до батькового командира, котрий відписав, що у білоруських Барановичах, у госпіталі, від тяжких поранень тато загинув. З’ясувалося, що батькова могила десь у Білорусії.


Яків повернувся з війни і часто навідувався до нас: розповідав про батька, я ще була зовсім малою і мало що пам’ятаю. Надії мало, але хочеться вірити, що хтось відгукнеться і допоможе знайти батькову могилу, аби вдячні правнуки могли вклонитися прадідові-захиснику.


Синове
Волинської області.


Фото з сімейного архіву.