У кожного дослідника, що присвятив своє життя науці, є ідея, яка з часом стає визначальною характеристикою його доробку. Василь Григорович Кремень знайшов її у людиноцентризмі. Змінюються епохи й покоління, однак не втихають дискусії на теми: для чого живе людина і які в неї взаємні обов’язки з владою і соціумом.
Ми живемо в часи планетарних цивілізаційних трансформацій, формування нового типу грамотності і культури — цифрової, становлення нового типу суспільства — інформаційного, знаннєвого. Основним рушієм у цих умовах стає людський ресурс. Рівень інтелектуального потенціалу означає рівень прогресу.
В. Г. Кремень у монографії «Колективність і індивідуальність: доля однієї з ключових соціалістичних ідей» (1990 р.) масштабно окреслив свою людиноцентричну концепцію. Колектив, спільнота, влада, держава сильні сильною особистістю. Головне — формування інтелектуально багатої, морально і фізично здорової, працездатної, соціально відповідальної особистості, завдяки якій тільки й зможе бути успішними колектив, спільнота, нація, влада, держава.
У Василя Григоровича понад 800 наукових публікацій. І важко серед них знайти таку, де б не йшлося про проблеми особистості, її самореалізацію і суспільну віддачу. Його часті публічні виступи протягом останніх десятиріч по радіо й телебаченню, у пресі, перед великими і малими аудиторіями сповнені роздумів про людську особистість, її цінність і роль. І в монографіях «Філософія національної ідеї: Людина. Освіта. Соціум» (2007), «Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору» (2009, до речі вона двічі ще перевидана в Україні і видана в Польщі), «Синергетика в освіті: аспекти людиноцентризму» (2012) дано фундаментальне осмислення і суті людиноцентризму в ХХІ столітті, яке прагне стати гуманітарним, і шляхів утвердження людиноцентризму в освіті, культурі, економіці, праві, політиці, міжлюдських відносинах. Насамперед — в освіті. Бо саме через неї формується особистість, яка зможе стати центром соціального і духовного тяжіння, і формуються людиноцентричні погляди і настрої у масовій свідомості, зокрема в еліти, творців законів і політик.
Академік В. Кремень не тільки філософ і теоретик людиноцентризму, а й організатор реалізації людиноцентричних стратегій і програм. Він був ініціатором і керівником авторського колективу підготовки Національної доктрини розвитку освіти і Національної стратегії розвитку освіти в Україні, які затверджені указами Президента України. Ці державні документи узаконили людиноцентристську освіту в Україні. В основу реформи системи освіти покладено принцип пріоритетності людини, а ключовим завданням освіти у ХХІ столітті визначено розвиток мислення, орієнтованого на майбутнє. Причому освіта має бути безперервною протягом усього життя. В цьому суть інтелектуального проекту нової цивілізації. Особистість повинна постати як свідомий творець своєї і суспільної долі, а соціум, влада і держава зобов’язані створювати їй для цього необхідний простір. Філософ і педагог В. Кремень зробив помітний внесок в нову ідеологію людиноцентризму, яка стає брендом грядущої інформаційної цивілізації.
Труди і дні В. Кременя — яскравий доказ безпідставності міфів про меншовартість українців, що українці — сільська, а тому нібито слабка нація. Хлопець із звичайного села на Сумщині, що вчився в звичайній сільській школі, закінчив столичний університет, став відомим ученим і педагогом, державним діячем (членом парламенту і міністром), обраний академіком ряду академій, має високий індекс цитування у вітчизняних і зарубіжних виданнях, створив і очолює велику філософсько-педагогічну школу людиноцентризму, що працює над найвищим інтелектуальним проектом — формуванням особистості, яка постійно буде розвивати в собі і в людській спільноті гармонію добра, краси і істини. Значить, українська нація стоїть на Кременях.
Олексій ОНИЩЕНКО,
віце-президент Товариства «Знання» України,
академік НАН України.
