СПІВЧУТТЯ

ПРОДАН 
Костянтин Костянтинович

Уже сорок днів як немає серед нас унікальної, знакової людини, депутата Верховної Ради України першого скликання, чорнобильця Костянтина Костянтиновича Продана. Деякі з нас знали його ще по Дніпропетровську, звідки його було переведено на службу в м. Київ і де він багато літ (21 рік) працював у найближчій обоймі фактичного керівника Української РСР Володимира Васильовича Щербицького як його довірений помічник, а потім керуючий справами. 
Безсумнівно, він був однією з тих надійних опор, на яку опирався Володимир Васильович, що завжди обстоював в умовах союзної жорстко централізованої держави інтереси рідної України. 
Ми, хто близько знав Продана К. К. і багато спілкувався з ним у службових справах, щиро можемо відзначити, що він завжди вирізнявся ерудованістю, граничною скромністю, твердими принципами, людяністю, доступністю, оптимізмом, охоче приходив на допомогу людям, особливо землякам із Дніпропетровщини. 
Чудовий спортсмен, особливо любив футбол і теніс, його й у 60 років було важко обіграти на тенісному корті. І вся його родина, яка завжди була в людей на очах, відрізнялася такими само чудовими людськими якостями: і його єдина дружина Емілія Дмитрівна, і два сини Олександр (1960 р. н.) і Сергій ( 1952 р. н.). 
Після здобуття Україною незалежності як авторитетний великий фахівець працював радником Президента країни Л. Д. Кучми (с 1995-го по 2000 рік), а з 2000-го по 2006 рік — радником керівника Державного управління справами Президента України. Вийшов на пенсію в 76 років. Але й у цьому вже досить солідному віці, поки дозволяли сили, намагався працювати, давати цінні поради, щиро допомагати людям. До нього по допомогу й пораду звертався багато хто, в тому числі й ми: і міністри, і обласні керівники, і академіки, і генерали, і пересічні громадяни. І як правило завжди отримували кваліфіковану допомогу. 
Останніми роками Продан К. К. серйозно хворів, але переносив негаразди стійко, крім лікарів і родини не дозволяв собі нікому скаржитися. 
І в інший світ пішов дуже скромно, з гідністю великої людини. 
Ми до останнього часу сподівалися, що він знову зміцніє, повернеться до нормального життя, візьме посильну участь у наших спільних перспективних проектах. На превеликий жаль, дива не сталося. И це важкий удар для всіх нас. 
Найсердечніші слова співчуття й болю непоправної втрати родині Костянтина Костянтиновича. Нехай земля йому буде пухом.
Пам’ятатимемо завжди.
 

Співробітники, товариші по службі, друзі.