Серед будинків, що зазнали руйнувань внаслідок вибухів на 48-му арсеналі боєприпасів на Вінниччині, оселя молодої сім'ї Трофімуків. Тріщини на стелі, у стіні, вибиті вікна, пошкоджений дах, частину якого підняло вибуховою хвилею, і відсутність грошей на ремонт - у такій ситуації опинилися батьки і їхні двоє неповнолітніх синів.
На знімках:
Артемко Трофімук плакав і запитував:
"Коли дядьки перестануть стріляти?";
Юлія Трофімук журиться,
чи вдасться до зими відремонтувати хату;
Василь Мялківський показує
тріщини на стінах і вибиті вікна,
деякі з рамами, у літній кухні.
- Ви чуєте, як бахкає? - схвильовано говорить Юлія Трофімук. - А кажуть, що у нас вже все спокійно, що це тільки піротехніки підривають снаряди. Чого тоді літаки поливають? Вчора менше гриміло, а сьогодні...
З погреба - в погріб
У селі Медвідка Вінницького району, частина якого прилягає до території арсеналу, кореспондент "Голосу України" побував у п'ятницю 29 вересня. Вибухи в цей день не припинялися. Від окремих із них двигтіли шибки у вікнах. У тих, які ще вціліли. Де скла немає, вікна затягнули плівкою. У літній кухні у ніч трагедії шибки вилетіли разом із рамами.
Після вибухів чорний дим здіймався над арсеналом. Два літаки періодично скидали воду. "Ще трохи погупає - і хата завалиться, - бідкається молода жінка. - Що нам робити? Ми вже стільки пережили!.."
26 вересня вони святкували день народження молодшого сина - Артемку виповнилося чотири роки. З сусіднього села приїхав дідусь Василь Мялківський. "Повечеряли і я ліг відпочивати, - розповідає пан Василь. - Тільки задрімав, як мене підкинуло на ліжку. Почув крик доньки, плач внуків. Зять подзвонив колезі по роботі у Вінницю. Ще встиг сказати, що в нас вибухають склади, і зв'язок перервався, мережі не стало".
Вони спустилися в погріб. Просиділи там 3,5 години. Кажуть, це були найстрашніші години у їхньому житті. Боялися, щоб не завалився. Перебігли в інший - у літній кухні мають ще один підземний сховок. він надійніший. Тільки о пів на третю ночі їх вивіз вітчим Юлії. Романа, так звати друга чоловіка Юлії, який їхав з Вінниці за ними, на блокпосту не пропустили поліцейські. Йому ще й осколок влучив у машину. А вітчим прорвався. Їх шестеро втиснулися на задньому сидінні. Крім дідуся, батьків і дітей, їхав ще їхній родич. "На блокпосту нас чекав Роман, - розповідає пані Юлія. - Забрав до себе у Вінницю. В нього однокімнатна квартира. У ту ніч там перебувало десятеро людей. Мені з дітьми постелили на ліжку. Інші спали на підлозі".
Три рядки в акті
У центрі села місцевим видавали плівку для закриття вибитих вікон. Трофімуки використали свою, у них малі діти, не було як чекати. Від хати до хати ходила група людей. "Нам доручили складання актів про пошкодження будинків, - каже активістка колишній депутат сільради Неля Почешинська. - У Медвідці нема сільради. Село відноситься до сусідньої Лаврівки. Там сільська рада, але голови нема. Самим треба старатися".
Побували активісти і в будинку Трофімуків. Зафіксували в акті всі пошкодження. "Вчора у нас була якась інша група, - уточнює Василь Мялківський. Прийшли, коли вже стемніло. Нічого не видно. Написали три рядки і пішли. За яким тепер актом надаватимуть допомогу, хто його знає".
- У селі пошкоджено майже всі будинки, - каже Неля Почешинська. - У мене, наприклад, ні вікон, ні дверей. Вхідні двері металеві і ті вирвало.
За словами співрозмовниці, поки місцеві жителі не викликали начальство з району, до них ніхто не приїжджав. Пообіцяли дві бригади будівельників. Вирішили, що ті займуться відбудовою будинків Рибаченкам і Сеничам. Чи відновлять будинок Трофімукам, жінка не знає. Хоча погоджується, що їхній оселі завдано значних руйнувань. Самотужки їх відремонтувати навряд чи вдасться.
Віктор СКРИПНИК.
Фото автора.
Вінницька область.
