Казкотерапія вчить батьків виховувати дітей без гніву і сварок. Замість того щоб кричати, звинувачувати й вішати ярлики, можна розповісти історію, яка допоможе дитині усвідомити свою неправильну поведінку. Втім, сьогодні казкотерапія корисна не лише малечі, а й... дорослим. Про це «Голосу України» розповіла кандидат психологічних наук Олена ТІУНОВА.

— Чи настільки важлива казка для сучасних дітей?
— Надважлива! Особливо для виживання в умовах цивілізації. Адже сучасний ритм життя щодня вимагає від людини дедалі більшого віддалення від своїх природних джерел, перетворює на беземоційного виконавця. Дедалі менше часу приділяється стосункам, спілкуванню з близькими, самопізнанню; втрачається природна спонтанність, здатність бути самим собою. Наша психіка потребує певної сакралізації дійсності. Тому казка виконує особливу компенсуючу функцію для гармонізації психічного здоров’я.
— Тобто збагачує емоційну сферу...
— А також розвиває пізнавальну активність дітей, їх творчість і фантазію. Казки можна читати, переказувати, складати разом із дітьми, придумувати нове завершення, розігрувати в особах, малювати й обговорювати дії персонажів. У процесі слухання казки дитина може виявляти різні емоції (інтерес, радість, страх чи навіть агресію), співпереживати головному герою. Запитаєте, чи варто засмучувати дитину сумними історіями або розповідати страшні? Психологи стверджують, що дитяча психіка потребує проживання різних емоцій — і позитивних, і негативних.
— Із якого віку без казки не обійтися?
— Я рекомендую читати чи розповідати казки дитині, коли вона ще в животику в мами. Перинатальні психологи підкреслюють їх чудотворний вплив на дитину. Причому якщо казки розповідає тато, то після народження маля може впізнавати його голос; а вібрації маминого голосу заспокоюють малюка. Саме так закладаються основи якісної взаємодії між батьками і дітьми в майбутньому. Ну а про користь казки для дошкільнят, молодших школярів і навіть підлітків годі й казати!
— Як давно казка стала наукою?
— Казкотерапія як галузь сучасної психотерапії виникла у 1990-х роках. Її засновниками стали психологи Тетяна Зінкевич-Євстігнєєва та Андрій Гнєзділов. За визначенням Зінкевич-Євстігнєєвої, казкотерапія — це розкодування знань про світ і систему взаємостосунків у ньому, пошук смислів і перенесення їх у реальність, а також активізація потенціалу особистості. Казки бувають різні: народні та авторські, дидактичні та медитативні, психологічні та психотерапевтичні. Всі вони мають своє особливе призначення. Так, дидактичні допомагають діткам засвоювати нові знання, розвивати вміння та навички. А медитативні найбільш корисні для майбутніх мам, адже позитивні історії заспокоюють, покращують психоемоційний стан та зв’язок із малюком. Для дітей же найкориснішою є та казка, яку склали для них батьки.
— Чому саме батьки?
— Сюжет має бути максимально наближеним до проблемної ситуації, що трапилася, а головний герой — схожим на дитину. В казці важливо відобразити наслідки такої поведінки, появу помічника чи порадника, котрий допоможе вийти зі складної ситуації, і обов’язково щасливий кінець і висновки, які зробив герой для себе.
— Де навчитися складати «лікувальні» казки?
— На заняттях із казкотерапії. Під час тренінгів для батьків ми навчаємо складати психокорекційні казки (за методикою Зінкевич-Євстігнєєвої), що мають м’який вплив на дитину. На жаль, у виховному арсеналі тата й мами часто не знаходиться ефективних засобів впливу на негативну поведінку своїх дітей. Звинувачують, принижують, сварять і навіть карають, не розуміючи, що через це чадо може замкнутися в собі, почати соромитися, боятися маму й тата. А психокорекційна казка не карає, вона вчить дивитися на себе збоку, робити самостійно висновки. До речі, цю методику варто використовувати не лише батькам, а й вихователям, педагогам.
— Так і казкарем можна стати...
— І не лише. Одна з учасниць такого тренінгу склала казку для своєї доньки, і дитина була настільки вражена, що вже два роки поспіль просить майже щодня розповідати нові казки про себе. В чому користь від такої практики? Мама стала уважнішою до виявів доньки, розвинула свій письменницький талант, а головне — між ними налагодився конструктивний діалог, і дівчинка краще пізнає себе.
— Які особливості використання казкотерапії з дорослими?
— Незалежно від віку вирішуються такі завдання:
* розвиток самосвідомості, статевої ідентичності та зрілості;
* виявлення стереотипних життєвих моделей;
* вирішення сімейних, дитячо-батьківських проблем;
* психотерапія кризових станів, залежної поведінки та співзалежності.
— Розкажіть детальніше про методи.
— Є чудові авторські казки для дорослих  А. Гнєзділова, Д. Соколова, С. Черняєвої, які я часто використовую в своїй практиці. Досить ефективним є метод аналізу життєвих сценаріїв (автор — доктор психологічних наук І. Вачков). Казка, яку обирає людина, є її проекцією. Клієнт аналізує свою улюблену казку, причому для кожного одна й та сама казка матиме абсолютно різні акценти і головні теми. Для когось «Попелюшка» Шарля Перро — це історія про щасливе одруження з Принцом; для когось — про важку долю дівчини, яка ніяк не знаходить виходу з рутинного, одноманітного життя; для когось — це історія про стосунки з батьком, який не може захистити, або ж про перемогу над злою мачухою. Ви ж розумієте, це залежить від різних життєвих історій. І саме робота з їх аналізом, виявлення причин повторювальних проблем, пошук підказок у казці допомагає розширити межі сприймання самого себе, стосунків та моделей поведінки, знайти вихід зі складної ситуації.
Не таємниця, що більшість казок, хоч би де вони були створені, мають схожий сюжет. Змінюються часи, епохи, суспільні устрої, а людська психіка, переживання і головні життєві теми залишаються незмінними. І казка — найкращий доказ. Хочеш пізнати суть життя — досліджуй казку! Власне, цього і навчає казкотерапія.

Леся КАРЛОВА.
Фото надане Оленою ТІУНОВОЮ.