В українському політикумі — чимало державних діячів, які мають або мали близьких родичів у найвищому ешелоні влади. Не першим із родини ВАСЮНИКІВ на владному олімпі з’явився й Ігор Васильович. Спочатку співвітчизники познайомилися з його старшим братом — Іваном, який у великій політиці з 1997 року. Починав із керівництва групою радників у команді Першого віце-прем’єр-міністра Віктора Пинзеника, потім був радником Прем’єр-міністра Ющенка, далі — депутатство і, власне, віце-прем’єрство в уряді Юлії Тимошенко. Він двічі потрапляв у ТОП-100 найвпливовіших українців у рейтингу журналу «Кореспондент». А нині, за словами Ігоря Васильовича, займається громадською роботою. Тягар же державницьких справ тепер на плечах молодшого з Васюників — Ігоря, який у парламенті від 2012 року, нині — за списками від «Народного фронту». Саме в нього і розпитаємо, чим насичене приватне життя народного обранця.

— Ігорю Васильовичу, розкажіть трохи про родину, про батьків...
— Моєму батькові Василю Григоровичу — 84 роки, мамі Ганні Григорівні — 77. Слава Богу, я їх ще маю. Вони народили трьох синів. Старший — Іван, середній — Григорій чи Євген (він має два імені, так колись називали). Ну і я наймолодший... Як на мене, то всі сини, яких вони виховали, стали достойними людьми. Основним принципом виховання у нашій родині була віра в Бога, а ще нас учили бути щирими і відвертими перед собою і людьми. І за таке виховання я вдячний своїм батькам. Вони прості люди. Мама сорок з гаком років пропрацювала на пошті телефоністкою. Батько був заступником керівника військової частини по господарській частині. Тобто прості, звичайні люди...
— Донедавна ваш старший брат був досить публічною особою, тепер він чим займається?
— Нині переважно громадською роботою. А ще він — почесний голова громадської ради з ушанування пам’яті жертв Голодомору. Середній брат, на жаль, так сталося, захворів, перебуває на інвалідності. Він у нас фармацевт за фахом.
— Оскільки батько працював із військовими і мав трьох синів, то повинен би природно виховувати вас із братами в строгості?
— Я би не сказав, що в строгості, але дисципліна була завжди.
— Пригадаєте батьківське покарання, яке запам’яталося чи стало уроком на все життя?
— У принципі ми були дисциплінованими. Тому нас батьки на гречку і в куток особливо не ставили. Трохи в іншому дусі виховували. Передусім батьки завжди старалися, щоб ми здобули освіту. За те їм завдячуємо. А далі ми вже самостійно пробивали собі дорогу в житті. Ніхто нас у спину не штовхав, ніхто за нас не платив.
— Про власну родину розкажіть...

— Дружина Оксана, дочка Олеся (їй 23 роки), син Тарас (йому 22). У мене розумні діти, і вони всього в своєму житті досягають самостійно. Обоє закінчили економічний і юридичний факультети. Син тепер в аспірантурі, займається дуже цікавим проектом. Дружина в мене — молодець. Після того, як я пішов у політику, мені довелося полишити бізнес, то тепер вона ним займається, веде ті проекти, які я започаткував. І вихованням дітей я також завдячую Оксані. У мене просто ніколи не вистачало часу, ні при підготовці дітей до школи, ні до інституту. Така правда...
— Маєте хобі?
— Поважаю рухливий спосіб життя, особливого хобі не маю, але дуже люблю собак. У мене були дві собаки породи кане-корсо, шкода, їх не стало. А тепер купив собі двох маленьких собак породи бордер-колі. Вони вважаються найрозумнішими собаками у світі. Тепер ними займаюся.
— Чим вам запам’яталося літо, що минуло?
— Під час відпустки п’ять днів був у Хорватії, три дні — на дачі. Також бували наїздами у Карпатах, а переважно — у Львові.
— Як зазвичай проводите вихідні?
— Їду до себе на ферму: маємо невелике приватне господарство. Або там працюю, або в лісі... Не люблю пасивного відпочинку: кафе, барів, ресторанів... Люблю природу і рух, збираю гриби (але, зізнаюся, цього року ще не ходив).
— Любите кулінарити? Є якісь фірмові страви, рецептами яких ви б залюбки поділилися з читачами «Голосу України»?
— Маю невеличкий — на три сотки — садочок. У тому садочку я побудував пічку і у вільний час, особливо на вихідні, полюбляю там готувати їжу.
— Шашликами балуєте родину?
— Шашлик — це банально. Я готую або шаурму, або борщ, або пиріг печений. Такий, власне, випікають на Західній Україні, або ж хліб печу домашній, або плов роблю у великому чавунному казані. Люблю готувати страви тільки на вулиці, бо дружина скаржиться, що коли готую у приміщенні, за мною дуже важко прибирати...

Розмовляла Ірина ЛЬВОВА.
Фото з родинного архіву депутата.