14 грудня 2013 року. Столиця України у вогні. Серед оборонців Майдану — тернопільський громадський і політичний діяч, кандидат історичних наук Олег Вітвіцький. Він у тривожних роздумах. Незабаром день Святого Миколая.
І тоді Олег Вітвіцький буквально на барикадах пише синові це проникливе, чутливе поетичне послання. Невдовзі, завдяки Олесі Горлицькій, воно стало піснею.
Сину на Миколая
Зима така тринадцята,
з колючими морозами,
Та ти на це, мій Ангеле,
сьогодні не зважай, —
Бо десь за перелазами,
бо десь за перелогами
В свою щорічну подорож
рушає Миколай.
Як солодко чекається
гостинців під подушкою,
Але у час святковості
назавжди ти затям, —
Щоб не прийшов поганий той
Антипко із тітушками, —
Потрібно бути чемними
і чесними всім нам.
І байдуже, що тато твій
з колючою щетиною,
Що пахне незвичайно
так він димом барикад, —
Бо стоїмо ми з хлопцями,
що стали побратимами,
І знаємо — не ступимо
ні кроку вже назад!
Цілую твоє фото я
губами перестиглими,
Всміхаєшся до мене ти
у вранішній імлі, —
Ще свого Миколая ми разом
зустріти встигнемо
На кращій, на оновленій
і звільненій землі!
До речі, це не перша літературна спроба Олега Вітвіцького. Саме перед початком Революції Гідності він видав «Повстанську абетку». Багато її примірників автор подарував побратимам на барикадах Києва. У ній кожній літері відповідає відома українська історична постать, подія, факт.
Ця книжка дуже швидко розійшлася, тож через рік автор перевидав її, додавши нових, навіяних Революцією Гідності, героїв. Це, насамперед, Алярмик — маленький український хлопчик-патріот. Його ім’я, за словами автора, породжене революцією. Воно походить від західноукраїнського діалектного слова, запозиченого з німецької мови, що означає тривога.
А ще там з’явилися негативні дійові особи, імена яких самі за себе говорять: Адольфик, Ліліпутін, Медвечукович.
У другому виданні також є згадки про Євромайдан і про Небесну Сотню.
Чимала кількість «Повстанської абетки» була відправлена на схід України.
Михайло ЛИСЕВИЧ.
Фото надано Олегом ВІТВІЦЬКИМ.
