Від заснування єдиної в Україні школи-музею літератури і журналістики, що діє на громадських засадах у селі Рекіти на Міжгірщині, минуло 10 років. Його ініціатори та засновники проводять цікаву історико-краєзнавчу роботу. Вже два роки триває акція «Посадимо кущ калини з батьківщини». Міжгірська калина росте на американській землі біля приміщення українського осередку у Чикаго, у Парижі, у прикордонних Мостиськах та Львові...

На знімку: до школи-музею завітали учасники Міжнародного фестивалю юних талантів «Рекітське сузір’я» зі Львова, Києва і Броварів.

Проводиться робота з вивчення рідкісних експонатів нашого музею. Є серед них чимало унікальних. Ось хоча б фотоапарат «Смена-8» журналіста Георгія Гонгадзе... А ще концертний рояль, якого торкались руки відомого композитора Анатолія Кос-Анатольського. Цей доволі рідкісний експонат дістався нам від львівських журналістів. Важко було знайти йому місце, тож згодом перевезли його до місцевої школи й доручили опікуватися інструментом найстараннішій учениці Іринці Губарь, яка пише вірші і у майбутньому мріє стати вчителем музики, хто знає, може, й відомою поетесою чи композитором!
Маємо відзнаку від Українського центру розвитку музейної справи, започаткували програму підтримки музейних працівників, до якої долучився Дитячий музей літератури і журналістики МАЛіЖ. Представлені нами аналітично-дослідницькі документи виявилися цікавими, за підсумками роботи отримали диплом. Така оцінка додає впевненості, що робимо корисну справу, намагаючись привернути прихильників.
На наше прохання відгукнулося керівництво закарпатської міліції, посприявши встановити у музейних кімнатах охоронно-пожежну сигналізацію. Проте досі проблемою залишається виділення з обласного чи районного бюджету однієї ставки для музейного працівника, який би мав утримувати музейні приміщення у відповідному стані, проводити екскурсійну та методичну роботу. Поки що змушені обмежити відвідання музею, адже приміщення колишньої Рекітської початкової школи, де нині розміщено музей літератури і журналістики, у напіваварійному стані — прогнила підлога і стеля, протікає дах. Цій будівлі майже 100 років! І що найгірше — через відсутність коштів на встановлення опалення у музейних приміщення холодно і вогко, через що можуть зіпсуватись безцінні історичні реліквії.
Звичайно, самотужки побілили музейні приміщення, щоразу взимку скидаємо з даху сніг, а коли навесні та влітку йдуть дощі — рятуємо будівлю від потопу. Та на самому ентузіазмі не протримаєшся. Тож просимо небайдужих допомогти зберегти безцінні експонати у рекітській музейній світлиці.
Кілька днів тому звернулися до директора Лісковецької школи Івана Гурдзана, вчителя Новоселицької школи, громадського активіста Володимира Рошка, депутата Міжгірської райради, завуча Голятинської школи Миколи Дерича, односельців Івана Ковача, Василя Поповича, депутата Закарпатської обласної ради Андрія Шекети, жоден із них не відмовив у допомозі.

Василь ТАРЧИНЕЦЬ,
керівник громадської організації
«Міжнародна академія літератури і журналістики»,
письменник, заслужений журналіст України.
Фото надане автором.