Келих, із якого пив мед благовірний князь Острозький, пролежав у підмурівку колишнього монастиря в місті Дубно на Рівненщині майже 500 літ. А нині, добутий археологами разом з іншими артефактами, відкриває історичну завісу над однією з найстарших діючих храмових споруд України — Спасо-Преображенською церквою.
На знімках: науковий співробітник Державного історико-культурного заповідника м. Дубно Юрій Пшеничний реставрує фаянсову посудину, знайдену під час розкопок на Кемпі.
Фото автора.
Одна з найбільш славних історичних місцин в місті Дубно — це Кемпа. На цьому острівці й височіє Спасо-Преображенська церква, пам’ятка середньовічної християнської архітектури. Коли саме засновано цей храм, досі достеменно не було відомо. За завісою історичної секретності залишалися й інші таємниці, пов’язані з Кемпою. Але останнім часом їх явно поменшало — внаслідок проведених тут археологічних розкопок.
Археологи, зокрема, знайшли металеві та керамічні вироби, рештки мореного посуду, кахлі, цеглу, якій півтисячі років, контур турецької фаянсової чаші, посудини для вина, монети, поховання, в тому числі дітей та священиків.
— Піднято на-гора дуже велику кількість матеріалу, — зазначає керівник експедиції, науковий співробітник відділу історії Державного історико-культурного заповідника міста Дубно Юрій Пшеничний, — і цей матеріал пролив світло на низку суперечливих та дискусійних питань, як-от дата заснування нині діючого Спасівського храму. Найбільш повторюваною датою, яка переписувалася з книги в книгу, був 1643 рік... Цю версію вперше висловив академік Микола Петров, посилаючись на архіви Києво-Печерської лаври в одній зі своїх статей у «Волинських єпархіальних відомостях». А ось за переказами і посиланням на описи, які, на жаль, не збереглися, храм був закладений ще за часів князів Острозьких, що, зрештою, й підтвердилося під час наших археологічних досліджень. Хоч як дивно, але багато в чому в пошуку істини посприяла знайдена сміттєва яма. У ній, датованій XVI століттям, законсервувалися речі насельників тутешнього монастиря, будівельні матеріали. А ще монети. Причому із викарбуваними роками. Найпізніша з таких монет датована 1566 роком. Загалом це типові монети (денарії, дводенарії Сигізмунда Августа), карбовані в період Великого князівства Литовського. На одному боці зображений вершник на коні, а на другому — польська корона чи орел. Знайдені матеріали дають змогу сказати з точністю, що будівництво храму розпочиналося ще за життя князя Острозького. Найімовірніше, у 1580 році. А ще раніше тут діяв монастир, засновником якого теж слід вважати Костянтина Івановича Острозького.
— Оскільки ішлося про князя Острозького, якого УПЦ КП на Помісному соборі в 2008 році канонізувала як благовірного, то про нього у прив’язці до Дубно існує цікавий переказ. Нібито він, як один із найзаможніших і найвпливовіших магнатів Великого князівства Литовського Речі Посполитої і водночас найбільший поборник українського православ’я, під час Великого посту йшов пішки зі своєї резиденції в Острозі до Дубенського монастиря, замикався там у спеціально зробленій капличці, знімав панські шати, переодягався у скромний одяг і, не споживаючи нічого, окрім води, молився не один день та ніч... Утім, у якому саме монастирі (а їх у Дубні було декілька) усе це відбувалося, й донині немає чіткої відповіді.
— Чи не був це часом Спасо-Преображенський, на слід якого ви натрапили? — цікавлюсь у керівника експедиції Юрія Пшеничного.
— Так, є такий факт із життя князя Острозького, — підтверджує історик та археолог Юрій Пшеничний, — і його вперше оприлюднив польський хроніст XVII століття Рафаїл Янчинський. Він, зокрема, зазначав, що вельможа облюбував у Дубні обитель найсвятішого Спасителя, не вказуючи конкретно назву монастиря. Водночас маємо дані, що князь покладав особливі сподівання саме на Спасо-Преображенський монастир, вбачаючи в ньому найчесніше сповідування первісних канонів, як і те, що в чернечій життєдіяльності має бути закладена спільна власність... Також відомо, що Острозьких під час свят радо зустрічали на Кемпі, влаштовували трапези... Причому посуд на таких обідах був вишуканим... Під час розкопок нам пощастило знайти турецьку фаянсову чашу, доволі дорогу. Хтозна, можливо, саме з неї пив мед князь Острозький. Інші цікаві посудини з XVI століття, знайдені на схилі Кемпи, — це морені глеки, в яких зберігалося вино. Їх виготовляли зі звичайної глини. Вони мали попелястий, схожий на металевий, колір. А все тому, що посуд задимлювався в печах, і відсутність кисню впливала на колір посудини. Цей метод середньовічним ремісникам передався ще від майстрів-русичів.
— Можливо, на Кемпі є й слід княжої Київської Русі?
— Фактично всі предмети, які вдалося знайти цьогоріч, належать до XVI—XVII століть. Але археологічні дослідження, які ми проводили на Кемпі в минулі роки, дають підстави сподіватися, що ця місцина має і давньоруський період існування. Я про те, що було знайдено поховання дівчини зі срібними прикрасами, виготовленими в XІІI столітті. Ці та інші знайдені речі того часу, як-от фрагменти посуду, металеві браслети, скляні намистини, підтверджують нашу гіпотезу, що тут ще за Київської Русі існував духовний осередок. Він був зруйнований військами хана Батия. А відновився вже в середньовіччі. Думаю, надалі нам вдасться ретельніше дослідити цю історичну таїну. А всі предмети, які ми знайшли на Кемпі і багато з яких реставруємо, стануть музейними експонатами і нагадуватимуть сучасникам про тих, хто в минулі століття творив історію нашого краю.
Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.
Млинів
Рівненської області.
