З віршами Тетяни Комлік ми знайомі давно. Вона є лауреатом та дипломантом міжнародних творчих фестивалів та конкурсів. Надзвичайно приємно читати її доробки на сторінках газети «Голос України».
У своїй поезії Тетяна Іванівна вболіває за долю Батьківщини, оспівує рідний край, уславлює захисників. Її вірші нагадують про важливість праці та велику силу думки, закликають до миру й злагоди, надихають на життя і творчість.
Ми знаємо не лишень про поетичну діяльність пані Тетяни, а й про її допомогу дітям з особливими потребами. Вона сприяє розвитку їхніх здібностей, залучає до участі у виставках. Такі заходи відчутно допомагають дітям з особливими потребами інтегруватися у суспільство. За таку роботу Тетяна Комлік відзначена дипломами та подяками.
Юрій УВАРОВ,
керівник творчої організації «Прекрасний світ»;
Світлана ЛЕБІДЬ,
директор навчально-реабілітаційного центру «Горлиця»;
Ніна РУДЕУЦЬКА, художниця;
Оксана СЛІНЬКО, реабілітолог.
Перемога близько
Який суворий грізний час
Настав для нашої країни.
Життєва радість не для нас:
Бо схід — самісінькі руїни.
Не «наш» і Крим зненацька став.
Ми сумом сповнені по вінця,
І біль, як від пекельних лав,
Терзає серце українця...
Із президентом на чолі
Ми сила нашої Держави.
На кожнім клаптику землі
Піднімемо свої булави.
Здіймемо наші прапори
Ми в Україні скрізь, повсюди.
Жовто-блакитні кольори —
Країни символ. Рідні люди,
Не зневіряйтеся, прошу!
Зоря свободи ясно сяє,
Я віршем щирим приглушу
Нестерпний біль, що серце крає...
Хто ворожнечу розпалив
У душах cхідних українців?!
Водою від вселенських злив
Не змить ганьбу з отих злочинців
І зрадників, що конче, вкрай
Схотіли пасинками стати,
Спаплюживши наш рідний край.
Ридає Україна-мати!
А справжні нації сини
Йдуть у бій із вірою у серці...
І мужньо гинуть... Та вони
Росію все ж здолають в герці,
Що нібито колись була
Найближча наша побратимка.
Та зрада завжди в ній жила:
Для поштовху була затримка.
Чому російські матері —
Митці, артистки, депутати —
Не схаменулись, а котрі
Дали всі згоду, щоб солдати
Підступно вдерлися в наш Крим
На заклик Путіна брехливий?!
Самих себе зганьбили цим.
О, Боже, що за акт жахливий !
І ллється, ллється кров тепер —
Бо землю треба боронити.
Вставайте всі, наш дух не вмер!
В віках цей спротив буде жити!
Знов прийде щастя в рідний дім,
Вклонімося Героям низько,
Запалимо свічки усім...
А перемога дуже близько!
Тетяна КОМЛІК.
Київ.
