Вони стартували 31 січня 2016 року. Старт відбувся в самісінькому центрі Києва, а дійти мали до далеких Підгайців на Тернопільщині.
Попри холод вони йшли швидко і дуже бадьоро. Суворий суддя їхав поруч на позашляховику і пильнував, щоб вони не порушили правил і не пішли «наліво». І вони чесно йшли, бо знали, що цей суддя з тих, з ким не домовитися.
До Коростишева вони дійшли на одному диханні. У Житомирі зробили короткий перепочинок, попили гарячої кави, щоб зігрітися та збадьоритися, і пішли далі.
До Старокостянтинова вони дійшли втомлені. У Ланівцях зрозуміли, що геть втомилися. Трішки перепочивши, вони пішли далі. Після Збаража їм здавалося, що в них відкрилося друге дихання. Адже до Підгайців уже рукою подати! Але вони прорахувалися.
У Тернопіль вони зайшли геть на ватяних ногах. Кілька хвилин йшли на характері і...
Вони не витримали важкого зимового переходу і впали просто посеред вулиці в Тернополі, біля відділення одного з комерційних банків.
Суддя вийшов з машини і спересердя плюнув: не дійшли. Ось що буває, коли неправильно розрахувати сили. А до фінішу було так близько.
Бідолах загрузили в інкасаторську машину банку, і геть перевтомлених, повезли назад до Києва.
Так гроші не дійшли до пацієнток Підгаєцької лікарні.
Ярослав БОРСУК.
Підгайці.
