Торік валовий збір соняшнику в Україні скоротився приблизно на 8% у порівнянні з показником попереднього року — до 12,5 млн. тонн. Головна причина — значне зниження урожайності — з 22,4 ц/га у 2016-му до 20 ц у 2017-му. І хоча аграрії наростили торік на 2% площі під культурою, та цей, на перший погляд, позитивний крок для соняшнику (посівні площі під ним, через високу ліквідність, і так з року в рік зростають) не перекриває недобір від зниження урожайності. Серед основних причин скорочення валу на мільйон, а то й більше, фахівці називають стресові для рослинництва ситуації: морози зі снігом у травні та аномальна спека у серпні.

Не все так гладко, бо на кону — податки

Головний висновок з вищевикладеного — і олії на вітчизняних підприємствах буде виготовлено менше. За оцінками переробників, спад порівняно з попереднім сезоном дорівнюватиме 700—800 тис. тонн. Споживачам, які купують цей продукт у пластикових пляшках у супермаркетах, хвилюватися не варто. Адже внутрішній ринок «з’їдає» лише невеличку частину виробленої з вирощеного на вітчизняних ланах соняшнику олії. Левова частка її з наших переробних підприємств «перетікає» за кордон. У нинішньому маркетинговому році за межі держави сирої олії відправиться на 500—600 тис. тонн менше. Тож істотно скоротиться обсяг валютної виручки від її продажу.

Ще один негатив для української економіки від недобору соняшнику —сезон його переробки завершиться значно раніше. Заводи і так запустилися на три тижні пізніше. Бо масовий обмолот соняшникових плантацій розпочався не в серпні, а вже у вересні, тож потужності простоювали. Тепер багатьом підприємствам запасів насіння вистачить хіба що до квітня-травня. Виправити тут ситуацію можна було б, переробляючи всередині країни ріпак і сою. Але першого в Україні майже немає — з 2 млн 150 тис. тонн зібраного 2 млн вивезли за кордон. Переробили десь 100 тис тонн — про таку невелику кількість можна і не говорити. Масово вивозиться і соя. Уже понад 1,3 млн тонн її відвантажено за межі держави. Чому соняшник дає роботу вітчизняним потужностям, а інші олійні культури ні — на це є вагома причина. Річ у тім, що насіння соняшнику в Україні утримує вивізне мито. А сою і ріпак вигідніше реалізувати за межі держави, ніж переробляти тут, адже мита для експортерів немає, а ПДВ повертають. Одночасно слід зазначити, що продукти переробки ріпаку та сої, зокрема соєва та ріпакова олії, а також шрот мають попит на світовому ринку, особливо в країнах ЄС. Але нещодавня спроба запровадити невідшкодування ПДВ при експорті цієї сільгоспсировини, кажуть на заводах, спричинила супротив трейдерів.

Втікає сировина. Чия вина?

Як і в ситуації з соняшником, похвалитися високою врожайністю сої вітчизняні аграрії не можуть. Спостерігається скорочення валового збору на 13% у порівнянні з 2016 роком. Кількість зібраного упала до 3,76 млн. тонн, адже у середньому ця культура давала лише по 20 ц/га, тоді як минулого сезону було 23,1 ц.

З ріпаком краще. Але стрімке зростання виробництва насіння ріпаку в нинішньому сезоні — на 90%, з 1,142 млн до 2,15 млн тонн обумовлено передусім істотним розширенням площ під культурою — з 448,8 тис. до 778 тис. га. Збільшилася і віддача гектара — з 25,1 до 27,6 ц/га. На відміну від соняшнику і сої, скажімо, озимий ріпак сіють восени, а збирають уже у червні. Тож серпнева посуха культуру не зачепила.

Звісно, на олійноекстракційних комбінатах не у захваті від перспективи простоювати кілька місяців сезону. Та й для економіки країни вигідно створити умови, щоб ріпак та соя перероблялися всередині країни. Адже це і додаткові робочі місця, й інвестиції, і продукти переробки, такі як шрот, йтимуть на відгодівлю худоби. Для галузі то було б добре — з’являлася можливість завантажити більше заводів. Адже потужності з переробки в Україні, які можуть осилити 21 млн т насіння олійних культур, завантажені на 60%. Якщо підприємства працюватимуть нинішніми темпами, то у квітні вже багато з них зупиняться, бо не буде соняшнику. А так з’явилася б можливість переробити у липні ріпак. Для держави вигідно, бо сировина не вивозилася б за кордон, а завантажувала потужності всередині країни. А це додана вартість і відрахування в бюджети.

До речі, у світі намагаються не торгувати сировиною, а створюють умови для її переробки. Це одне з основних завдань кожної держави. Тому на заводах діюче в Україні мито на експорт насіння соняшнику розцінюють як позитивний момент, який забезпечує внутрішній ринок стабільними обсягами переробки, а також стимулює інвестиції в сучасне ефективне обладнання. Одна з головних умов сталого розвитку олійно-жирового комплексу країни, кажуть там, — збереження експортного мита на насіння соняшнику, а також нарощування обсягів переробки сої та ріпаку.

До речі

За підсумками 2017 року порівняно з 2016-м очікується

3 зростання виробництва:
— соняшникової олії нерафінованої — 123%;
— соняшникової олії рафінованої — 110%;
— маргаринової продукції та жирів спецпризначення 
— 124%;
3 зростання експорту:
— соняшникової олії та шроту — 124—125%;
— маргаринової продукції та жирів спецпризначення 
— 120%.

Майже офіційно

З урожаю-2017 станом на 1 грудня було   експортовано:

ріпаку — 1,845 млн тонн (86% від валового збору) на 
757,6 млн дол. (тобто в середньому по 410,7 дол./т),
сої — 801 тис. тонн (21% від валового збору) на 
282,8 млн дол. (360 дол./т),
соняшнику — 9,8 тис. тонн (0,08% від валового 
збору) на 4,1 млн дол. (414,8 дол./т).

Інформація до роздумів

Переробні підприємства за рік сплатили сільськогосподарським товаровиробникам за насіння олійних культур майже 150 млрд грн. Ще орієнтовно 50 млрд грн аграрії отримали від експортерів ріпаку, сої та соняшнику.

Між іншим

Як експортне мито галузь врятувало

Запровадження в 1999 році експортного мита на насіння соняшнику, стверджують на переробних підприємствах, створило умови для максимальної його переробки на вітчизняних потужностях: забезпечило не тільки відродження олійно-жирового комплексу України, а й перетворило його на потужний сектор агровиробництва.
 

Олійно-жирова галузь інвестиційно приваблива, значні вкладення як вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів спрямовані в її розвиток, реконструкцію наявних і будівництво нових заводів. Потужності з переробки сировини в Україні зросли з 2,5 млн тонн в 1998-му до 21,5 млн наприкінці 2017 року, тобто у вісім разів, а використання потужностей збільшилось з 30% до 85%. Загальний обсяг інвестицій, вкладених у розвиток галузі, перевищує 3 млрд доларів. Одночасно розвивається інфраструктура в портах: у шести з них побудовано 16 терміналів, адже 90% олії експортується морем.
 

У галузі особлива увага приділяється питанням енергозбереження та переведення підприємств на альтернативні види палива. Завдяки переобладнанню котелень для спалювання лушпиння соняшнику на підприємствах зменшилась залежність від зовнішніх джерел теплової енергії, що дозволяє економити щорічно понад 400 млн кубометрів газу. За рахунок спалювання лушпиння передбачається поступовий перехід на режим повного самозабезпечення підприємства паром і електроенергією.
 

Олійно-жирова галузь України експортно орієнтована. У країні споживається не більш як 10% виробленої соняшникової олії, решта поставляється за кордон — 56% від обсягів світового експорту даної продукції щорічно.
 

На світових ринках основними споживачами стали Індія, Китай і країни ЄС. Українську соняшникову олію вже споживають більш як у 124 державах. І географія розширюється.
У структурі експорту вітчизняних товарів АПК експорт олійно-жирової продукції займає понад 30%, у структурі експорту харчової продукції — 70%.

Мал. Миколи КАПУСТИ.

Завдання — продавати не врожай, а готову продукцію

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман вважає, що аграрний сектор, який формує сьогодні приблизно п’яту частину ВВП країни, є драйвером вітчизняної економіки. Про це він розповів під час своєї річної підсумкової прес-конференції.

«Українська продукція є достатньо конкурентною для того, щоб завойовувати нові ринки, — зазначив він. — І я думаю, що ви бачите, що ми сьогодні маємо стрімке зростання двосторонньої торгівлі з багатьма країнами <...>. Також хотів би підкреслити, що позитивно впливає Угода про вільну торгівлю з Євросоюзом. Ми маємо зростання майже 30%. Але завдання моє в наступному — щоб в Україні створювалася додана вартість, робочі місця і готовий продукт. Тому нам потрібно переходити від сировинного типу до створення конкретного продукту».

Прем’єр навів кілька позитивних прикладів щодо підтримки АПК. За його словами, 4 млрд грн вже визначили в чинному бюджеті на тваринництво.

«Нові ферми, нові молочнотоварні комплекси, нове поголів’я, його нарощення — це все зміцнюватиме наші позиції як внутрішні, так і на зовнішніх ринках. Окремо хочу підкреслити, що ми почали розвиток і підтримку сільгоспмашинобудування. Ще один мільярд спрямуємо на підтримку української продукції, яка має високу якість, і 20% вартості якої будемо компенсувати», — наголосив очільник Кабміну.