Початок нового року в Київській клінічній лікарні № 2 на залізничному транспорті ознаменувався появою на світ в її пологовому відділенні трьох немовлят. Першою стала дівчинка, що в колективі медиків уважають символічним, пов’язуючи це з гарантією продовження нації.

— В останні два роки в нас народжувалися майже по тисячі малят — в 2016-му їх число становило 987, а в тому, який щойно минув, — 937, — розповідає завідувач відділення Андрій Лавроненко. — Але якщо в першому разі на світ з’явилися лише дві двійні, то в 2017 році — аж 16. До того ж остання — в родині Ірини та Андрія Бризицьких — народилася якраз у переддень нового року.

 

На знімку: в родині Ірини та Андрія Бризицьких народилася двійня.

 

Заступник головного лікаря Київської клінічної лікарні № 2 на залізничному транспорті Олена Бабакова та завідувач пологового відділення Андрій Лавроненко.

 

Лікарі Вікторія Банделєтова та Наталія Вегера.

 

У пологовому залі.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

Пологове відділення — один із «брендів» багато-профільної лікарні, де поряд із ним є також терапевтичне, кардіологічне, гастроентерологічне, пульмонологічне, ендокринологічне, хірургічне відділення, загальна й кардіологічна реанімація, центр здоров’я жінок. За словами завідувача, у складі пологового відділення три підрозділи, які повинні працювати, як годинник: власне пологове відділення, реанімація та відділення неонатології, де перебувають дітки.

Народжувати сюди приїжджають майбутні мами з усієї України — звідусіль, де є залізниця. Але в більшості випадків, приблизно 75 відсотків пацієнток, — це киянки. Для них тут створено всі необхідні умови. Приміром, є палати сімейного типу, де можуть цілодобово перебувати і мама, і тато, і новонароджена дитина. Як, утім, бабусі й дідусі. Є також одномісні, де мами перебувають разом із дітьми. І тут відмінні умови — пеленальні столики, окреме ліжко для мами, холодильник. 

Від телевізорів відмовилися, тому що інформація на телеканалах переважно негативна, від чого, на думку фахівців, молоко в мам не прибуває, а тільки зникає. 

В окремих блоках — душові, обладнані автономними бойлерами, тож гаряча вода є постійно. Показово й те, що у відділенні немає суворо обмеженого періоду післяпологового перебування тут мам і немовлят. Аргумент при цьому простий, але переконливий: «А якщо мама почувається не дуже добре, а якщо дитина? Виписуємо тоді, коли жінка скаже, що вона до цього готова».

В одній із палат звертаємо увагу на дві кнопки — червоного та синього кольору (на знімку). Перша — якщо мамі терміново знадобиться хтось із персоналу дитячого відділення, друга — прямий зв’язок з акушеркою. Як з’ясувалося, такою телефонією обладнано всі палати. У медсестри на руці є своєрідний будильник, куди й надходить сигнал виклику. Незалежно від місця перебування вона його отримає й оперативно відреагує.

На запитання, чи є проблеми з кадрами, Андрій Володимирович відповідає негативно. Каже, що колектив, в якому трудяться приблизно 100 людей, стабільний ще з часів розміщення пологового будинку на вулиці Тверській. А це вже майже 20 років.

Лікар-неонатолог Наталія Вегера показала нам реанімаційну. Похвалилася, що устаткування в ній найсучасніше, виготовлене, зокрема, у США, Бельгії та інших країнах. Тож реанімаційна система, наголошує вона, — дуже надійна. Є кювет, або, як його ще називають, інкубатор, для виходжування дітей, що народилися достроково, є досконала дихальна апаратура, апарат для штучної вентиляції легенів, у достатніх кількостях і асортименті видаткові матеріали. А головне, за її словами: у відділенні працюють високопрофесійні медики. Як результат, 

за весь минулий рік не було жодного летального випадку серед немовлят — виходили всіх, навіть дуже складних. 

У нас надто тендітний контингент пацієнтів, тому ставимося до них дуже дбайливо й уважно, підкреслює лікар. Якщо ж комусь необхідна високоспеціалізована допомога, переводимо до клініки третього рівня. Але в більшості випадків можемо впоратися самі.

На черговий пост, господаркою якого в день нашого відвідування була саме Наталія Вегера, підійшла її колега Вікторія Банделєтова. Як з’ясувалося, вона двічі добровільно перебувала в зоні АТО, надаючи там медичну допомогу нашим бійцям. У першу ротацію служила в другому батальйоні резерву, у другу — в батальйоні Кульчицького. За її плечима — Сло-в’янськ і Дебальцеве.

Ми залишали відділення під акомпанемент дитячих голосів та табло, що спалахували написом «Ідуть пологи». Про себе заявляли нові, ще зовсім крихітні, але справжні й рівноправні громадяни нашої країни.