У держбюджеті на цей рік передбачено безпрецедентне фінансування (86 млрд грн) сфери оборони і безпеки. З них 16 млрд — на модернізацію військової техніки та закупівлю нових зразків озброєнь. Чи означає це, що на передовій українсько-російського фронту у наших захисників з’являться БТРи й «Оплоти» з конвеєра, а вітчизняна «оборонка» таки запрацює у три зміни, і які умови прориву ОПК? Відповіді на ці запитання «Голос України» намагався знайти, вислухуючи думки виробників, експертів і політиків.

Сьогодні український сектор безпеки й оборони фінансується в межах 5% від ВВП, з яких понад 3% передбачено на оборонні потреби. При цьому країни, що воювали наприкінці ХХ — початку ХХІ століття, витрачали на забезпечення своїх армій майже 25—30% ВВП. Україна собі таке дозволити не може з огляду на ситуацію в економіці, вважає член парламентського Комітету з питань нацбезпеки і оборони, народний депутат України (фракція «Народний фронт») Дмитро Тимчук.

 

Продукція Державного концерну «Укроборонпром» — танки «Оплот» та «Булат».

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА (з архіву «Голосу України»).

«Наша держава виділяє на армію навіть більше, ніж може. Але при цьому маємо величезний провал в «оборонці», оскільки чверть століття Україна, по суті, вкладала у неї, у розвиток військових технологій копійки. Відповідно зараз, щоб наздогнати у високотехнологічному виробництві розвинені країни, нам необхідно витратити багато часу й колосальні ресурси, яких у держави сьогодні просто немає», — коментує ситуацію співрозмовник.

Попри значне збільшення витрат на закупівлю й модернізацію техніки, Україна як країна, що воює, витрачає незначні кошти на нові зразки ОВТ. Як і раніше, в пріоритеті залишаються ремонт і модернізація.

За словами Тимчука, у нас безліч ще радянських зразків озброєнь, які потрібно й можна доводити до ладу з урахуванням сучасних вимог ведення війни. Та й модернізувати Т-64, безумовно, набагато дешевше, ніж закуповувати, наприклад, «Оплот»: десь один до п’яти. «Але йдеться не про економію коштів, а про ефективність техніки в реальних військових умовах. Наприклад, раніше з розрекламованим варіантом модернізованого танка Т-64 («Булат»), після того як він побував у бойових умовах, а не на навчальному полігоні, виникли проблеми. Військове керівництво навіть порушувало питання про виведення цих машин у резерв», — розповів народний депутат.

На думку депутата, структура вітчизняного оборонпрому давно вже «дозріла» до реформування, оскільки не відповідає реаліям. Хоча б з тієї причини, що з 2014-го в сферу ОПК активно включилися приватні компанії, котрі випускають військову продукцію й вироби подвійного призначення, які раніше у нас не виготовляли. А «приватники» у структурі «оборонки» взагалі ніяк не передбачені, хоча мають значний потенціал для розвитку вітчизняного ОПК.

Понад 40 приватних розробників і виробників військової продукції об’єдналися в Лігу оборонних підприємств України й виробили нову концепцію розвитку ОПК, спрямовану на результат. «Ми пропонуємо замовникові в особі Міноборони свої рішення на рівні прототипів, багато з них  — навіть на рівні серійного зразка. У державному сегменті зазвичай орієнтація зміщена убік процесу розробки, а відповідно — вкладення грошей на тривалий період і не завжди із прогнозованим результатом. А вкладати кошти на етапі ідеї вкрай не ефективно й ризиковано. Тому робота з компаніями, які приходять з готовими рішеннями, набагато вигідніша, ніж робота за усталеною концепцією», — вважає директор НВП «Атлон Авіа» (розробника БПЛА «Фурія») Артем В’юнник.

Ліга оборонних підприємств України для вирішення важливих стратегічних завдань кооперується з приватними й державними виробниками. «Побачивши, яка біда в країні зі складами, як вони вибухали, знищуючи запаси боєприпасів, ми заявили Міноборони, що готові взяти розв’язання цієї проблеми «під ключ». У нас вистачить сил і знань, щоб закрити всі технічні питання від освітлення смуги перешкод до бункерів, радіолокацій і контролю БПЛА», — про це заявив голова правління ліги Олег Висоцький. За його словами, після такого рішення відбулася зустріч із профільним інститутом Міноборони (НДІ ОВТ ЗСУ), і сьогодні об’єднання стоїть на порозі виконання цього проекту, на реалізацію якого передбачено 500 млн грн.

Об’єднавшись, «приватники» зуміли налагодити відносини з усіма вітчизняними силовими структурами, з міністерствами й відомствами, які мають відношення до оборонно-промислового комплексу. Як стверджує Олег Висоцький, робота ліги, її ініціативи спрямовані на зміну правил гри в сфері ОПК, які стосуються й будуть корисні всім учасникам — і державним, і приватним виробникам.

Менш ніж за рік Ліга оборонних підприємств домоглася перегляду питання ціноутворення для виробників оборонної продукції. Нещодавно Кабмін затвердив нові норми рентабельності: 5% — щодо комплектуючих, 30% — щодо виконання робіт, послуг.

Тепер, стверджують виробники ОВТ, у них з’явиться можливість вкладати якісь кошти в розвиток підприємств, що позитивно позначиться й на їхньому асортименті.

І ще, якщо українські оборонні підприємства через процедуру ліцензування зовнішньоекономічної діяльності почнуть самостійно виходити на зовнішній ринок без монопольного посередництва «Укрспецекспорту» (сьогодні таке право мають лише майже 20 великих виробників), то збільшення експорту активізує й внутрішній ринок. Так вважає екс-прем’єр-міністр України (2005—2006 рр.), екс-міністр оборони (2007—2009 рр.) Юрій Єхануров. На його думку, в умовах війни держава має забезпечити підприємствам оборонпрому «спеціалізований банківський супровід» виконання держоборонзамовлення. «Розрахунки й кредитування у цій сфері мають бути під контролем уряду й НБУ», — зазначив він.

Відповідаючи на запитання «Голосу України», що необхідно для запуску вітчизняного ОПК на повну потужність, Юрій Єхануров сказав: «Це питання держзамовлень, грошей і політичної волі. Так, сьогодні на оснащення ЗСУ виділяється в рази більше коштів, ніж кілька років тому. Але, за моїми оцінками, це все одно 20% від потреб армії. Поки що жодна бригада повністю не забезпечена новою технікою».

Але, схоже, наявність грошей — не головний критерій для розвитку оборонпрому. Військове відомство, яке постійно говорить про брак фінансування, за фактом не може освоїти те, що виділяється.

«Ми досі не розуміємо й про це говоримо вже три роки: куди йдуть гроші й наскільки ефективно їх витрачають. Вимоги профільного комітету забезпечити цивільний контроль над плануванням військового бюджету й цільовим використанням коштів, на жаль, не дали результату», — сказав у коментарі «Голосу України» член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки і оборони, народний депутат України Тарас Пастух (фракція «Самопоміч»).

Як повідомив його колега з комітету Дмитро Тимчук, наприклад, у рамках держоборонзамовлення кошти починають надходити вже з весни. Попри це, до літа минулого року було реалізовано лише 5% ДОЗ. «На комітетському засіданні ми розглядали цю проблему, викликали представників МОУ, «Укроборонпрому», директорів підприємств ОПК... У результаті вони кивають один на одного. Я гадаю, без персональної відповідальності питання не вирішити. У нас ніколи не знаходять винуватих. І це повторюється з року в рік. Таке в умовах війни неприпустимо! Адже через затримки, бюрократію, зрив ДОЗ фронт вчасно не одержує техніку й озброєння», — резюмував він.