На цьому наголосив командир 128-ї окремої Закарпатської гірсько-піхотної бригади Герой України Сергій Собко на урочистостях з нагоди повернення воїнів додому.
Під час зустрічі в Ужгороді воїнів Закарпатського легіону.
Підрозділи 128-ї окремої Закарпатської гірсько-піхотної бригади 30 січня повернулися з районів проведення АТО на відпочинок у рідний край. З цієї нагоди у військовому містечку Ужгорода відбулися урочистості. Адже захищали Батьківщину ці відважні воїни аж вісім місяців. Героїв зустрічали хлібом-сіллю, мужнім потиском рук і теплими словами.
Привітати воїнів зі щасливим поверненням додому прийшли заступник голови облради Петро Грицик, заступник голови ОДА Володимир Колесніков, ужгородський міський голова Богдан Андріїв, депутати різних рівнів, побратими з міст і районів краю, рідні та близькі. Посадовці дякували за захист Вітчизни, вручали відзнаки.
У короткій і щирій промові Петро Грицик висловив подяку воїнам бригади за сумління і мужність, за безстрашність і героїзм, добра слава про які облетіла всю Україну. І не раз. Побажав їм міцного здоров’я, родинного тепла, затишку, мирного неба над головою, зазначивши, що підрозділи 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади з честю та високопрофесійно виконують надскладні завдання на передовій і є гордістю нашого Закарпаття, прикладом для наслідування.
До глибини душі зворушив своїм виступом командир, підполковник, Герой України Сергій Собко. Молодий, упевнений у собі офіцер виголосив по-військовому стриману, але проникливу промову: «Гірські піхотинці, побратими! Ми повернулися додому і зможемо обійняти коханих, зустрітися із сім’ями, сісти з друзями за стіл. Позаду — бойові чергування на опорних пунктах, безсонні ночі, провокації ворога та підступні обстріли. Попереду — заслужений відпочинок та підготовка до подальших бойових дій. Попри Мінські угоди, «хлібне», «шкільне», «новорічне» перемир’я, ворог випробовував нашу міць, силу, незламність духу майже щодня та щоночі. І ми гідно витримали та виконали те бойове завдання, яке перед нами стояло. Ви — справжні бійці, я пишаюся вами! Хочу подякувати нашим піхотинцям: бійцям 2-го гірсько-піхотного та 15-го окремого гірсько-піхотного батальйонів. Саме піхота була, є і залишається незламною основою армії. В найгарячіших точках, на небезпечних напрямках, у спеку і лютий мороз гірські піхотинці з гідністю виконують свій бойовий обов’язок. Дякую і нашим танкістам — сталевому кулаку Закарпатського легіону. «Район відведення» — сухий термін, який може вводити в оману. Насправді ви прикривали наші спини. Прикривали сумлінно. Завжди готові прийти на допомогу піхотинцям і залишаєтеся тією, іноді непомітною, силою, яку по-справжньому боїться ворог. І це береже життя нашим хлопцям на передовій. Зберігають здоров’я та рятують життя наші хлопці та дівчата з медичної роти. Готові за лічені хвилини надати професійну допомогу й під час ворожого обстрілу. Сміливі, вправні та відповідальні. Дякую вам. Тим, хто залишився тут, я дякую за сумлінне виконання своїх обов’язків та за те, що чекали на наше повернення. Окремої подяки заслуговують рідні та близькі наших воїнів».
Далі Сергій Станіславович закликав згадати тих, хто не повернувся, та вшанувати їх хвилиною мовчання. А це — молодший сержант Золтан Балаж, котрий загинув у бою, захищаючи селище Зайцеве від російсько-окупаційних військ. Його життя обірвала 120-міліметрова міна. Така сама міна влучила і в сержанта Володимира Турчина, який ніс службу на околицях окупованої Горлівки. Солдат Володимир Бричак, котрого вбили поблизу станції Майорськ снайперською кулею, та солдат Олександр Омельчук, який загинув під час мінометного обстрілу в Зайцевому, віддали свої життя, як і їхні полеглі побратими, за нас, за нашу свободу та право жити у власній країні, за наш народ. «Ми будемо пам’ятати та молитися за них», — наголосив командир, додавши, що після відпочинку, відновлення та злагодження бригада знову має бути готова щомиті повернутися на передову.
«Війна не закінчилася. Але ми зробимо все залежне від нас, аби вигнати підступного ворога з нашої землі! Слава Україні! Слава гірській піхоті!» — виголосив Герой України та вручив багатьом воїнам високі відзнаки й нагороди. При цьому для кожного знайшов потрібні слова, а командирам дякував за збережені людські життя.
Віднині бригада відпочиватиме, воїни набиратимуться сил, проходитимуть необхідне злагодження, ремонтуватимуть військову техніку. Бо ж мають бути готові до захисту Вітчизни.
Ганна РОМАНЕНЧУК, Василь НИТКА.
Фото надано прес-службою обласної ради.
Ужгород.
