Сьогодні українська делегація на чолі з віце-прем’єр-міністром Павлом Розенком відвідає Варшаву.
Про намір зустрітися зі своїм польським колегою Пйотром Глінським Павло Розенко повідомив у середу після засідання уряду. «Зараз нам надзвичайно важливо зняти ту напругу в українсько-польських відносинах, яка останнім часом, у тому числі штучно, накручується різними політичним силами, зокрема і зовнішніми чинниками», — наголосив він. Її поглибили ухвалені в РП змін до закону про Інститут національної пам’яті, які, серед іншого, запроваджують кримінальну відповідальність за заперечення злочинів «українських націоналістів». «Керуючись позицією Президента України, Верховної Ради України та уряду України, ми очікуємо від польської сторони не лише роз’яснення по цьому закону. Ми вважаємо, що закон має бути змінений», — цитує віце-прем’єра Урядовий портал.
Поправки до закону, вважають у Києві, можуть загрожувати правам і свободам наших співгромадян, які працюють чи живуть у сусідній Польщі, через небезпеку переслідувань за свої висловлювання чи політичні переконання.
Нині документ вивчають у Конституційному суді РП, який може його дещо змінити. Про це в інтерв’ю виданню Gazeta Polska заявив глава МЗС Польщі Яцек Чапутович. «Українці теж протестують проти змін до закону про ІНП. Однак Конституційний суд може врахувати сумніви української сторони й уточнити деякі питання, аби розвіяти нинішні побоювання», — цитує Я. Чапутовича Укрінформ.
Передовсім Україна має вимагати юридичного роз’яснення положень закону, що передбачають відповідальність за заперечення злочинів українських націоналістів. Про це заявив голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща Микола Княжицький під час зустрічі з польськими та українськими журналістами. «В законі немає згадки ані про Бандеру, ані про УПА», — стверджує він. На думку експертів, українським націоналістом можна вважати будь-яку людину, яка в будь-який спосіб, більш або менш радикальний, боролася за українську державність. «Люди, які протестували проти акції «Вісла», з точки зору польського закону вчинили злочин, — припускає Микола Княжицький. — Вони є українськими націоналістами. І якщо ми про це згадуємо, то підпадаємо під дію цього документа». У польському МЗС заявляли, що наукова і художня діяльність не є предметом злочину в контексті згаданого закону. За словами Миколи Княжицького, це стосується положень про Голокост і вживання терміна польські концтабори. «Що стосується українських націоналістів — наукова діяльність не є виключенням, — каже парламентарій. — Якщо хтось захоче написати наукову працю і зацитувати там когось, хто був за Бандеру, то за цим законом його можна ув’язнити». Пошуки суперечливих чи позитивних для обох країн героїв ведуть в нікуди. «Це не гуманітарна дискусія, — переконаний він. — Питання не в пошуку спільних героїв. Питання в тому, що проводиться певна політика, де українці обрані історичним ворогом з метою об’єднання електорату, яка до того ж підгодовується Російською Федерацією. І в цю політику вкладаються великі гроші». Тож дискусію варто перевести з історичної площини в геополітичну, щоб зрозуміти: Україна для Польщі є зовнішньополітичним союзником чи Польща хоче домовлятися з Росією?
