Ні, це слова не Максима Тадейовича — вони належать його онукові Максиму Георгійовичу. І сказані були позавчора, 22 лютого, в Національному музеї літератури на вечері-презентації збірки «Мудрості Максима Рильського», упорядником якої став його онук — голова родинного «Фонду Максима Рильського «Троянди й виноград».
У музейній залі, де стоїть скульптура філософа Григорія Сковороди, говорили про глибоку філософічність творчості поета Максима Рильського. Це було символічно. Микола Жулинський, Петро Засенко, Віра Агеєва, Павло Мовчан, Ольга Смольницька,
Олена О’Лір, Василь Шевчук, Леся Вахніна, земляки поета із Житомирщини, зокрема з Романівки, Світлана Соболевська, Василь Геращенко, Віктор Чуприна, ділячись своїми спогадами, враженнями, почуттями, відзначали, що ця книжка — ніби справжній розсип наповнених філософським та життєвим змістом мудростей Рильського, які не втратили своєї актуальності й нині. І найголовніша з них — це «людинознавство», як влучно визначив колись Павло Тичина.
— «Умій дивитися, людино, на людей» — це не просто звернення чи застереження, а життєвий стрижень Максима Тадейовича, — розповідає Максим Георгійович. — Переважна більшість поезій, прозових творів, епістолярної спадщини, публіцистики пройняті любов’ю до людини, турботою про неї, зверненням до найгуманніших рис та почуттів, жагою творення добра.
«Максим Рильський — це унікальна постать в історії української літератури, культури і науки, — ділиться своїми думками з «Голосом України» академік, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, літературознавець Микола Жулинський. — Так уже традиційно повелося, що знають Максима Рильського переважно як поета, іноді ще згадують як перекладача, дехто знає його як чудового публіциста, зокрема за його надзвичайно популярними «Вечірніми розмовами», які він публікував у газеті «Вечірній Київ». Але ми не знаємо й долі тої величі інтелектуального багатства Рильського.
Ця книжечка, яку впорядкував його онук, — це своєрідний концентрат, конденсація думок Максима Рильського, його роздумів про мову, про поетичну майстерність, про філософію буття людського, про ставлення людини до природи і якась опоетизація цієї природи як необхідного, наголошу, духовного сповідника людських роздумів. Крім того, тут відслідковується його позиція, яка виражена в листах, зокрема до Микити Хрущова, в уривках із публіцистичних виступів — з якою тактовністю, послідовністю і принциповістю Максим Рильський обстоював українське слово, мову.
Я думаю, що ніхто так, як Максим Рильський, не оспівав словник. Для нього словник — це як для православних Біблія. Він читав словники, захоплювався ними, вишукував свої слова...
І мені видається, ба більше — я переконаний: це настільки сьогодні своєчасні думки, і говорить це мудра людина, і він тут невипадково наголошує, що у віці старшому треба все частіше й частіше звертатися до себе, а через себе — до людини».
Під час презентації книжки «Мудрості Максима Рильського». Зліва направо: Павло Мовчан – політик, громадський діяч, журналіст, поет, перекладач, сценарист, Петро Засенко – письменниу, перекладач, Максим Георгійович Рильський – голова родинного «Фонду Максима Рильського “Троянди і виноград”», онук класика, Леся Вахніна – науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського.
Зі словом – Павло Мовчан.
Фото автора.
