Укр | Рус
Загрузка...
На головну
13.03.2018

Історія Центральної Ради на тематичній мапі

Світлана ЧОРНА.

До 100-річчя УНР

Київські учені презентували новий просвітницький проект, присвячений національній революції 1917—1921 років, у рамках якого вийшла мапа «Українська Центральна Рада». Авторський колектив, очолюваний доктором географічних наук, відомим картографом Ростиславом Соссою, планує підготувати й інші тематичні довідкові мапи — «Українська держава. Гетьманат», «Директорія», «Західноукраїнська Народна Республіка».

Депутат Верховної Ради України багатьох скликань Іван Заєць і доктор географічних наук Ростислав Сосса під час презентації мапи «Українська Центральна Рада».

Фото Георгія Лук’янчука.

Нове наукове видання містить чимало інформації про події столітньої давності: хронологію, персоналії, інформацію про універсали Центральної Ради, символіку і грошові знаки, створення українського війська, освіту та культуру, міжнародні відносини, підписання Берестейського миру, бій під Крутами тощо.

У переліку найважливіших дат, які містить карта, — 4 (17) березня 1917 року, коли з ініціативи Товариства українських поступовців (ТУП) за участю політичних партій і громадських організацій було проголошено утворення Центральної Ради. Її головою заочно обрали Михайла Грушевського, який за десять днів прибуде із заслання. А вже 16 березня Микола Міхновський засновує Український військовий клуб імені гетьмана Полуботка з метою українізації царської армії. 19 березня відбувається наймасовіша за всю історію революції маніфестація, Свято Свободи. Тоді на вулиці Києва з жовто-блакитними прапорами і портретами Шевченка вийшло приблизно 100 тисяч осіб, які закликали до відродження української державності.

На карті позначені також міста, де у 1917 р. відбулися найбільші українські демонстрації на підтримку УНР, — Харків, Богодухів, Миргород, Хорол, Полтава, Кременчук, Херсон, Одеса, Чернігів, Бердичів, Вінниця, Черкаси, Луцьк, Житомир, Катеринослав (Січеслав) та Севастополь. Тут же розміщені фотознімки цих історичних подій — у Харкові (квітень) і масової української маніфестації матросів Чорноморського флоту у Севастополі (травень).

— Одне із завдань авторського колективу — відображення єдності українських земель, україноцентричності, про що свідчить те, що національна революція вибухнула не тільки у Києві, а й в багатьох інших регіонах, на сході та півдні, в Криму, — зазначає керівник проекту Ростислав Сосса.

— Після повалення царату та формування української влади у Києві розпочався новий етап національно-культурного відродження, — зазначає дослідник. — Передусім Центральна Рада взялася за українізацію шкільництва, адже за Російської імперії на території України не було жодної української школи. У березні 1917-го у Києві відкрито Першу українську гімназію імені Тараса Шевченка, яку очолив Петро Холодний.

Уже в другій половині цього року керівництвом УНР було профінансовано відкриття географічного інституту у Києві, затверджено проекти українських університетів у Харкові, Сумах, Полтаві, Умані, Вінниці, Чернігові, Катеринославі, Кам’янці. А вже у вересні Генеральний секретаріат прийняв закон про створення Української академії мистецтв, першим ректором якої став Федір Кричевський і в якій викладали такі відомі митці, професори, як Михайло Бойчук, Василь Кричевський, Георгій Нарбут, Данило Щербаківський. Результатом революції стало утворення новаторського «Молодого театру», який очолив режисер Лесь Курбас, та сплеск україномовної преси. У 1917 р. кількість періодичних видань українською сягнула 106 назв, лише журналів було десять — «Боротьба», «Воля», «Театральні вісті», «Комашня» тощо.

— На карті представлено також інформацію про створення армії УНР та першу російсько (більшовицько)-українську війну, — каже Ростислав Сосса. — 4 грудня 1917-го УЦР отримала телеграфом «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради», його авторами були Ленін, Сталін і Троцький. У разі їх невиконання Раднарком оголошував Центральну Раду «в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії та на Україні».

Перша гаряча фаза війни почалася 13 грудня, коли «червоні» частини, що дислокувалися у Харкові і мали йти на Дон, несподівано напали на станцію Лозова, потім на Чугуїв. Переважаючи чисельно, «червоні» зайняли Луганськ, Маріуполь, Харків, Катеринослав, Олександрівськ (нині Запоріжжя), Суми, Полтаву. Агресія більшовицької Росії прискорила державотворчі процеси, і 9 (22) січня УЦР IV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки, проти якої більшовицька Росія розпочала війну. Великі бої з окупантом точилися під Бахмачем, Смілою, Решетилівкою, Ромоданом. Окреме місце на презентованій мапі посідає битва під Крутами (30 січня 1918 р.) — її детальна схема доповнена текстовою інформацією.

Після захоплення Києва російськими військами Муравйова у місті розпочалися масові вбивства українців. Про це розповідає одна із світлин на карті — «Похорон 91 жертви «червоного» терору у Києві (лютий 1918 р.)».

— Презентована мапа розповідає нам і про одну з перших карт Української Народної Республіки, що була видрукована у Харкові наприкінці 1918 р., — продовжує Ростислав Сосса. — Її автор невідомий, єдиний примірник зберігся в архіві сім’ї Голубченків із Сум. У 2005 р. вони оприлюднили раритет і передали його до Державного архіву області. На цій мапі територія УНР певною мірою відповідає кордонам, затвердженим Берестейським договором: крім Волинської, Київської, Чернігівської, Полтавської, Подільської, Катеринославської та Харківської губерній вона включає Холмщину, південну частину Підляшшя, південну частину Полісся (Берестя, Пінськ, Мозир), північну частину Таврійської губернії (без Криму). До складу УНР на карті включено переважно українські етнічні землі, приналежність яких до України договір не визначав: південні частини Курщини (Путивль, Рильськ, Суджа, Білгород, Короча, Новий Оскол), частину Басарабії. Водночас автор змінив північний кордон УНР на південь, опустивши такі міста, як Пружани, Жлобин, Річиця, Гомель, що за Берестейським договором відійшли до України.

Під час презентації історики і картографи представили і мапу «Український національний рух на Далекому Сході». 24—27 червня 1917 р. відбувся I Український Далекосхідний з’їзд, 7 січня 1918-го — другий, а 7—12 квітня того ж року — третій. Тоді ж було створено Український Далекосхідний Секретаріат на чолі з Ю. Глушко-Мовою. На той час українські окружні ради діяли у Читі, Харбині, Благовіщенську, Миколаївську та інших містах, де компактно проживали українці. Ця територія отримала назву Зелений Клин і була вдвічі більша від території України.

Ми вже багато знаємо про Кубанську Народну Республіку, законодавча рада якої прийняла резолюцію про приєднання на федеративних засадах до України, а ось про Далекосхідну Українську Республіку, територія якої охоплювала Амурську область,

Забайкалля, Камчатку, Хабаровський край, Сахалін, про український Харбін дуже мало. За даними російського дослідника Меньшова до 1912 р. серед переселенців у Приморську область (Камчатка, Хабаровський і Приморський край) було 81,26% українців. Вони вимагали від російського уряду визнати Зелений Клин частиною України, проголосили культурну Конституцію українців Далекого Сходу і Самостійну Українську Далекосхідну Республіку. Її прапор — синьо-жовте полотнище із зеленим клином.

Тож нова тематична карта візуалізує історію та спонукає до подальшого вивчення теми.

У презентації мапи взяли участь депутат Верховної Ради України багатьох скликань Іван Заєць, доктор історичних наук Ігор Гирич (один із співавторів, рецензент), директор Музею Української революції 1917—1921 рр. Олександр Кучерук, історики Василь Яблонський, Олександр Надтока.
 

Всі статті рубрики На головну