Уже дев'ять років відкладається урочисте відкриття пам'ятника жертвам кривавої розправи 10 березня 1944 року над мирними жителями українського села Сагринь (Польща).
На знімку: заступник міністра закордонних справ Василь Боднар (праворуч) та Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща Андрій Дещиця покладають вінок до пам'ятника.
Фото автора.
У суботу в Сагрині пом'янули вбитих 1944 року українців. Кривава розправа підрозділів польського підпілля над жителями села належить до однієї з найбільш жорстоких і масштабних у роки Другої світової війни каральних акцій, спрямованих проти мирного населення. За різними даними, від рук польських убивць загинуло від 800 до 1200 чоловік. Така розбіжність даних пояснюється тим, що мало кому із жителів Сагриня вдалося врятуватися, а також тривалим замовчуванням трагедії. Лише через три десятиліття про неї заговорили на офіційному рівні. Оскільки для таких злочинів немає терміну давності, сьогодні ми назвемо головних керівників цієї людовбивчої операції, яка чинилася підрозділами Армії Крайової і батальйонів хлопських, загальною чисельністю 800 осіб, а на чолі їх стояли Станіслав Басай (псевдо "Рися") і Зенон Яхимек ("Віктор"). Різанина в Сагрині стала частиною більш масштабної антиукраїнської операції. В ту ж пору постраждало ще кілька українських сіл Холмщини. Робилося це задля того, аби зачистити територію краю від його корінного населення -- українців.
Не будемо вдаватися до натуралістичного опису жахіть цієї розправи, скажемо лише, що того дня вмерти від кулі було за щастя, а серед жертв 70 відсотків були жінки, діти, старі. Жодного підрозділу УПА в Сагрині на той час не перебувало. Нагадаймо: у всесвітньо відомих злочинах-символах проти мирного населення -- чеських Лідіцах та білоруській Хатині -- загинуло відповідно 173 та 147 осіб. Загалом упродовж 1942 -- 1944 років під час терористичних акцій від польських збройних загонів зазнали значних втрат понад 100 українських сіл Холмщини.
Ще десять років тому на старому кладовищі Сагриня на одній з могил жертв кривавої розправи (а скільки їх взагалі і де вони, тепер навряд чи хто скаже) клопотами громади Волині споруджено пам'ятник, який ще у 2009-му планували урочисто відкрити за участю президентів України і Польщі Віктора Ющенка та Лєха Качинського. Але дотепер цього не зроблено.
10 березня у Сагринь з нагоди 74-х роковин вбивства мирного українського населення прибули делегації з Волинської та Львівської областей, у складі яких переважно вихідці з Холмщини, історики та чиновники. У поминальному заході взяв участь заступник міністра закордонних справ Василь Боднар, який зачитав звернення до учасників і організаторів поминального заходу від Президента України Петра Порошенка.
-- Шановні учасники сумної урочистості, шановні представники товариства "Холмщина", дорога українська громадо! -- йдеться у зверненні. -- 74 роки тому українці Сагрині та навколишніх сіл стали жертвою жорсткої збройної акції, яку вчинили окремі підрозділи польського підпілля проти мирних мешканців. Єдиною підставою виносу вироку смерті була їх приналежність до українського народу. Зберегти пам'ять про ті трагічні події це наш моральний обов'язок і відповідальність перед нащадками усіх невинно вбитих в ті страшні часи розбрату та ненависті. Причини, які призвели до цього, мають бути об'єктивно вивчені, щоб подібне зло більше ніколи не повторилося. Український і польський народи близькі один одному. В історії наших взаємин є значно більше того, що об'єднує, ніж розділяє. Нас об'єднують приклади спільних перемог, взаємодопомоги, дружньої підтримки, яка особливо яскраво виявилася в період Революції Гідності та війни з російським агресором на сході України. Водночас ми не забуваємо про болісні сторінки наших відносин. Але мірятися великою кров'ю і здобувати на цьому політичні дивіденди -- це шлях нікуди. Свого часу наші народи обрали єдино правильну формулу примирення: "Пробачаємо і просимо пробачення". Ця формула залишається актуальною і донині, попри спроби деяких безвідповідальних політиків її заперечити. А правильність її підтверджує пам'ять про таку трагічну подію, яку ми сьогодні вшановуємо в Сагрині. Переконаний, що таке взаємне християнське прощення вкрай необхідне сучасним і майбутнім поколінням українців і поляків. Вічна пам'ять і слава усім загиблим. І щира подяка організаторам сьогоднішніх урочистостей і всім тим, хто зберігає пам'ять про невинні жертви. Вірю, що пам'ятник загиблим у Сагрині буде урочисто відкрито президентами України та Республіки Польща. Я готовий до цього. Нехай завжди між українцями і поляками панує мир і злагода. А взаємна повага і знання спільної історії будуть запорукою подальшого зміцнення стратегічного партнерства і розбудови спільного майбутнього в об'єднаній демократичній Європі.
-- Минуле ми не поміняємо, ми можемо його намагатися зрозуміти. Ми повинні шукати елементи, які поєднують Україну і Польщу, -- відзначив голова об'єднання українців Польщі Петро Тима. -- Є економіка, є історія, в якій були не лише трагічні, але й позитивні події, є історичні постаті, є військовики Петлюри, які поховані на території Польщі, які були реальними союзниками, які об'єднують польське суспільство з українським. Є дати: сто років незалежності Польщі, сто років незалежності України. Отже, є спільні питання, навколо яких можна будувати співпрацю.
-- Упевнений, що кожного року сюди приїздитиме дедалі більше волинян, -- сказав перший заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик. -- Адже і пам'ятник цей споруджений зусиллями волинської громади. І ми очікуємо, що його таки буде офіційно відкрито на рівні двох президентів сусідніх країн. Останні роки пробудили у нас історичну пам'ять. Якщо раніше ми могли просто пробачити і просити пробачення, забуваючи про те, чому так сталося. То ті останні події, ті останні заяви польського політикуму змушують нас повернутися в глибини пам'яті і розібратися нарешті з тими сторінками нашої історії, які довгий час замовчувала радянська офіційна історія та ідеологія. Поляки пробудили у нас цю історичну пам'ять і сьогодні ми згадуємо не лише жертви, сьогодні ми пам'ятаємо, хто став винуватцем тієї трагедії.
До пам'ятника, на якому викарбувані імена кількох сотень невинно убитих поклали квіти і вшанували їх пам'ять спільною молитвою.
Богослужіння почергово відправили священики Польської автокефальної православної церкви й УПЦ Київського патріархату. Насамкінець хочеться подякувати голові Українського товариства в Любліні Григорію Купріяновичу і українській громаді за організацію урочистостей в Сагрині.
Луцьк -- Люблін.
