КИЇВ:
До 90-річчя від дня народження українського художника-шістдесятника Юрія Химича (1928—2003) 21 березня у залах пам’ятки архітектури XVIII—XIX століть «Хлібня», котра входить до комплексу споруд Софійського собору, відкрито велику виставку творів майстра «Страсті за Юрієм». В експозиції представлено роботи з фондів заповідника та збірки родини художника.
Кураторами виставки, підготовленої Національним заповідником «Софія Київська» спільно зі столичною галереєю «КалитаАртКлуб», стали галеристка Тетяна Калита, мистецтвознавець Святослав Яринич та художник Михайло Химич, син автора (на знімку — справа наліво).
Як розповіла Тетяна Калита, ідея цієї виставки виникла ще кілька років тому, але втілити її вдалося саме нині, до ювілею майстра. Задум представити копії стінопису дерев’яних церков Галичини, виконаних Юрієм Химичем, саме напередодні Великодня і протягом післявеликоднього періоду (виставка триватиме до 2 травня) є глибоко символічним. Ці роботи, відтворюючи давнє українське сакральне мистецтво в його оригінальній традиції, відкривають творчу самобутність художника із зовсім нового, незвіданого боку.
— Копіюючи настінний наївний розпис, Химич перейняв оцю легкість, особливо притаманну творам примітивного живопису в храмах Потелича, — зазначає Тетяна Калита. — Адже ці роботи вирізняються якоюсь надзвичайною справжністю у своїй показовій наївності для передачі композиції, образів через виразну вільну лінію, упевнений штрих, концентрований колір. Простота, яка підкреслює наповненість образу, яка проявляє всі сенси, прибираючи зайве. І цю вільну художню манеру ми завжди спостерігаємо в роботах Юрія Химича: у тому, як він поводиться з матеріалом, з пензлем, палітрою, використовуючи часом абсолютно прості засоби, наприклад, загострену паличку й туш. Роблячи копії стінопису, він виконував наукове завдання і, звісно, не міг вносити якісь свої зміни, навпаки — це мало бути точне відтворення. Але ми не можемо не бачити, не відчувати присутність художника в кожній роботі: його подих, його жест, власну пластику...
Час виконання цього завдання — 1958—1960 роки — це період становлення Юрія Химича як художника. І мимоволі виникає думка: чи випадково саме йому випало досліджувати й відтворювати у своїх роботах зразки стінопису XV—XVII століть дерев’яних церков Галичини? Чи це не Боже провидіння, щоб виникло таке співзвуччя таланту віддалених у століттях майстрів і нашого сучасника — неповторного й багатогранного Юрія Химича?
Пророк Яків. Фрагмент «Деісуса». Копії настінного розпису з церкви Св. Духа в с. Потелич.
Страсті. Копії фрагментів настінного розпису у храмі Св. Духа в с. Потелич. Суд Пилата. Зрада Іуди. Несіння Хреста. Прицвяхування до Хреста. Розп'яття. Зішестя до пекла.
Фото Вікторії ДЖАББАРОВОЇ.
